Економічно вигідний проект опалення приміщень реалізували фахівці обласного комунального підприємства «Вінницяагроліс» у двох будинках-інтернатах.
Бажаючих погрітися по-новому тепер записують у чергу

Забудьте про довідки на паливо


Таке могло спасти на думку тільки ініціативній людині. Михайло Вдовцов, керівник створеного чотири роки тому обласного комунального підприємства «Вінницяагроліс», депутат облради, як дехто жартує, поставив з ніг на голову роботу свого підрозділу. Ну де це бачено, щоб лісівники займалися... опаленням чужих приміщень (!?). Дрова вони завжди відпускали — така у них робота. На це виписувалися у конторі відповідні довідки. Після чого покупець шукав транспорт, приїздив у ліс, давав пляшку (ніде правди діти), щоб йому швидше завантажили машину. До того ж за паливом чомусь треба було їхати зазвичай у лісництво «чужого» району... Жодних вигадок, так було.
А як тепер? Лісівники самі заготовляють дрова, самі привозять їх споживачеві, навіть поріжуть... І це правда.
— Навіщо вам весь цей клопіт? — запитую у Михайла Леонтійовича.
— Наше підприємство, — каже він, — є планово-збитковим. Річ у тім, що у структурі лісів, які дісталися нам (раніше ними опікувалися колишні колгоспи), налічується лише 17 відсотків високовартісної ділової деревини, це дуб, граб. Решта порід дерев коштує дешево. Не розживешся.
Але не тільки це змусило керівника новоствореного підприємства розвивати побічні галузі. Стихія, якої зазнала область взимку 2000-го року, у прямому значенні слова, наламала багато дров. За підрахунками фахівців, паливом область запаслася приблизно на двадцять років наперед. Ось і вирішив Вдовцов знайти йому застосування. Крім того, після лісотехнічних заходів, що їх систематично проводять лісівники, також залишається невикористаною чимало деревини. Її теж кладуть у котли...
Щоправда, перш ніж налагодити ринок збуту дров, довелося довго переконувати потенційних споживачів. «Мало хто вірив у те, що дровами можна обігрівати приміщення не гірше, ніж вугіллям чи газом, — каже Михайло Леонтійович. — На таких не впливали навіть конкретні розрахунки про очевидну вигоду від економії коштів». Довелося діяти по-іншому.


Грійся, як ми


— Ми змінили систему опалення спершу у адмінбудинку свого підприємства, а також у допоміжних приміщеннях, зокрема, у тепличному господарстві, — продовжує Михайло Вдовцов. — Відмовилися від централізованого опалення і встановили своє.
Придбали три котли вітчизняного виробництва. Фахівці зупинили свій вибір на тих, що мають високий коефіцієнт корисної дії. Як пояснив співрозмовник, він досягається насамперед за рахунок створення двох камер. Відпрацьовані гази не вилітають одразу через димохід у повітря, а спрямовуються до сусідньої камери і продовжують віддавати тепло. Процес згорання дров, за технологією, відбувається у формі тління, відповідно розтягнений у часі.
— Крім дров, — каже Михайло Леонтійович, — у таку піч можна класти все, що горить. Так, після завершення робіт з вилучення насіння із шишок, їх також використали як паливо. «Вважайте, у ті дні ми грілися безплатно. Якщо не брати до уваги оплату кочегарам і доставку самих шишок».
Для порівняння. Опалення приміщень підприємства «Вінницяагроліс» дровами обходиться підприємству у десять разів (!) дешевше, ніж за угодою на постачання тепла з теплопостачальною організацією.


Фіранки у... котельні


Першим дав згоду на участь у експерименті лісівників начальник обласного управління соціального захисту населення Віталій Давиденко. Фахівці, які перед тим знайомилися з системою опалення приміщень лісівників, не мали двох думок про прийняття рішення. І вже невдовзі, протягом літа, два будинки-інтернати, які опалювалися вугіллям, перевели на дешевший вид палива — дрова. Всі роботи лісівники виконали власними силами. Котли придбали також за свої кошти. Навіть дрова заготовляють і привозять створені для цього бригади підприємства «Вінницяагроліс». Для того, щоб їх порізати на невеликі кряжі, перед тим, як покласти у піч, закупили бензопили, навіть мастило виділили, щоб замовники не шукали його.
— Ми розуміємо, — каже Михайло Вдовцов, — що заклади соціального захисту населення не мають на це відповідних коштів. Але й ми не можемо, як кажуть, смітити грішми, бо й самі небагаті. Тому, щоб повернути затрачені кошти, уклали угоду на постачання палива. Фактично продаємо замовнику... тепло, включивши у його вартість і встановлені котли та виконані роботи з їх установки і наладки. Навіть за таких умов будинки-інтернати сплачують за тепло дешевше на 15 відсотків, ніж платили за придбання вугілля.
Думка директора Яришівського психоневрологічного інтернату Могилів-Подільського району Віталія ДАНЧУКА:
— Запропонована схема опалення приміщень є надзвичайно перспективною. За нею, на мою думку, майбутнє. По-перше, рано чи пізно не можна буде обійтися без альтернативних видів енергії. По-друге, економляться бюджетні кошти — вартість дров для нас нині у два рази дешевша, ніж вартість вугілля. По-третє, ми позбулися багатьох клопотів з доставкою палива. Раніше вугілля привозили самі, замовляли транспорт, наймали вантажників. До того ж здебільшого нам продавали його низької якості. Нагріти таким паливом приміщення було неможливо.
Що мене особливо вражає, як невпізнанно змінилося приміщення котельні. Тепер у ньому на вікнах чисті фіранки, вазони. Полегшилася робота кочегарів: дрова у котел вони закладають один раз на 5-6 годин. Тоді ж вибирають попіл. Із 2-3 складометрів дров його набирається аж... половина відра. До речі, ми його складаємо і потім використовуємо як органічні добрива.


Рубаємо одне дерево — саджаємо два


Підприємство «Вінницяагроліс» уже має заявки на встановлення більш як 30 опалювальних котлів. Бажаючі їх отримати, як мовиться, записуються у чергу. Не так котли хочуть мати, як працювати з лісівниками за їхньою схемою. Здебільшого це представники бюджетних організацій.
Забезпечити всіх опалювальними установками за власні кошти лісівники, звичайно, не можуть. Тому Михайло Леонтійович запропонував виділити для цього (через фонд підприємництва) відповідні кошти. Можна піти іншим шляхом: використати ті кошти, які передбачаються на придбання вугілля на другу половину нинішнього року. Йдеться про підприємства, котрі протягом літнього періоду буде переведено на нову схему опалення.
Крім того, адміністрація «Вінницяагролісу» звернулася до сільських рад, на території яких розташовані будинки-інтернати, переведені на дешеве паливо, ще з пропозицією. Про виділення непридатних для сільгоспвиробництва ділянок земель — на крутосхилах, балках, яругах — для їх подальшого заліснення.
— У такий спосіб, — уточнює Михайло Вдовцов, — ми готуватимемо запаси дров на перспективу. Поділимо територію на відповідні квадрати, і почергово будемо проводити вирубки. Скажімо, швидкоростучу акацію можна пускати на паливо уже через вісім років. На вирубаних ділянках поновлюватимуться насадження. Тим самим створимо так званий замкнутий зелений цикл для отримання у майбутньому зеленої енергії.
Для порівняння. Для відтворення тонни вугілля чи нафти, стверджують фахівці, потрібен час у десятки тисяч років. Один кубічний метр деревини можна виростити протягом 25-30 років.

Вінницька область.