З турботою про ветеранів підпілля та партизанського руху

Правонаступниця Українського штабу партизанського руху — Комісія у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років при Верховній Раді України

Минає 60 років, як скінчилася одна з найжахливіших війн, котрі довелося пережити людству. Вже друге покоління — діти учасників цієї жорстокої битви — стало ветеранами. Але, попри наше бурхливе та неспокійне будення, в народі живе пам’ять про пережите в страшні воєнні роки.
Серед духовних цінностей, що сьогодні безтурботно втрачаються нашим суспільством, — наступність поколінь. Не так вже й багато залишилося живих свідків Великої Перемоги, чиїми руками була відвойована та сама свобода, що зростила сьогоднішніх волелюбних, пройнятих прагненням справедливого життя синів і дочок України.
Маємо вшановувати своїх героїв, загиблих і живих, не лише на великі свята й річниці в гучних промовах та ювілейних поздоровленнях піклуватись про збереження тієї високої духовності, національної самосвідомості, любові до Батьківщини, що зробили можливою Велику Перемогу.
Серед тих, хто сьогодні намагається зберегти і примножити ці людські цінності не лише за службовим обов’язком, а переважно за покликом душі, невеликий за чисельністю підрозділ апарату Верховної Ради України — Комісія у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років при Верховній Раді України, утворена 57 років тому після розформування Українського штабу партизанського руху.
Одним з головних напрямів діяльності комісії в минулому 2004 році, як і в попередні роки, був контроль за додержанням в Україні чинного законодавства в питаннях підпільно-партизанського руху в роки війни та за належним виконанням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Будь-які порушення або відхилення від чинних правових норм вивчались і узагальнювались та були предметом обговорення на засіданнях комісії.
Робота комісії — це передусім цілеспрямоване відтворення документальної історії підпільно-партизанського руху в Україні в роки війни та турбота про ветеранів підпільно-партизанської боротьби.
У лютому минулого року комісія узагальнила матеріали щодо ухвалення районними судами рішень про визнання громадян учасниками підпільно-партизанської боротьби. Було встановлено, що деякі районні суди Хмельницької, Вінницької, Миколаївської та низки інших областей через необізнаність з чинним законодавством у цьому питанні ухвалювали неправосудні рішення, оскільки постановами Президії Верховної Ради Української РСР від 8 червня 1948 року та 28 липня 1967 року вирішення цих питань покладено на Комісію у справах колишніх партизанів. Це породжувало невдоволення і скарги ветеранів.
Рішення комісії та записку до нього було надіслано Голові Верховного Суду України. Пленум Верховного Суду України погодився з нашою пропозицією і дав місцевим судовим органам відповідне роз’яснення.
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та початком переведення учасників бойових дій — колишніх партизанів і підпільників з інвалідності від загального захворювання на інвалідів війни місцеві органи соціального захисту населення на підставі вказівки Міністерства праці та соціальної політики України повсюдно стали вимагати від ветеранів додаткових, не передбачених законодавством і зовсім непотрібних документів, що породило численні скарги.
Після перевірки зазначених фактів у квітні минулого року комісія звернулась до Міністра праці та соціальної політики України з вимогою скасувати необгрунтоване роз’яснення. Міністерством було дано вказівку місцевим органам соціального захисту під час вирішення зазначеного питання не вимагати від ветеранів підпільно-партизанського руху — учасників бойових дій — ніяких додаткових документів.
Останнім часом з ініціативи комісії Президентом та Верховною Радою України було видано низку важливих законодавчих актів, що безпосередньо стосувалися ветеранів підпільно-партизанського руху. Президент України своїм указом встановив в Україні щорічне свято — День партизанської слави, а іншим указом відновив справедливість у нагороджені орденом Б. Хмельницького командування партизанських загонів і з’єднань та керівників підпільних організацій, а орденом «За заслуги» — партизанів та підпільників.
Верховна Рада України прийняла закон про переведення інвалідів від загального захворювання — учасників бойових дій (в тому числі партизанів і підпільників) на інвалідів війни, постанову про визнання громадян України — колишніх учасників Європейського руху Опору в країнах Європи учасниками партизанської боротьби, а також доповнення до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» про визнання дітей колишніх партизанів і підпільників, які піддавались репресіям і гонінням у зв’язку з підпільно-партизанською діяльністю батьків, учасниками війни.
Символічним свідченням героїчної участі партизан і підпільників у запеклій боротьбі з фашистською Німеччиною та її пособниками за визволення Батьківщини від ненависної окупації став заснований, виданий та вручений кожному народному меснику пам’ятний нагрудний знак «Партизан України».
За останні три роки збільшилася кількість необгрунтованих листів і матеріалів малолітніх дітей колишніх партизанів і підпільників періоду війни віком від 3 до 9 років стосовно визнання учасниками підпільно-партизанської боротьби та видачі їм партизанських квитків, що надійшли до комісії у справах колишніх партизанів від ветеранських організацій та окремих громадян Житомирської, Чернігівської, Рівненської та інших областей. Часто ці звернення були наслідком непродуманого підбурювання заявників або їх підтримки з боку деяких районних та міських організацій ветеранів та підпільно-партизанського руху. Багато таких дітей звертались до вищих державних органів та депутатів Верховної Ради України.
На основі узагальнень матеріалів та відповідно до чинного в Україні законодавства комісія давала роз’яснення, що учасниками підпільно-партизанського руху в роки війни визнаються громадяни, які брали безпосередню участь у боротьбі з ворогом.
Малолітні діти партизанів чи підпільників, які за своїм віком не могли брати участь у боротьбі з окупантами або разом з батьками перебували в партизанських загонах під захистом партизанів, не можуть бути визнані учасниками підпільно-партизанської боротьби нарівні з дорослими. Ці питання вирішує лише Комісія у справах колишніх партизанів, як уповноважений державний орган, у складі якого перебувають колишні командири партизанських загонів, керівники підпільних організацій, партизани та підпільники, які добре обізнані з цими питаннями.
Указом Президента України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» остаточно вирішено питання про дітей — громадян України, яким на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років. Цим законом врегульовано їх правовий статус і визначено основи соціального захисту шляхом надання пільг і державної підтримки.
Упродовж року на 10 засіданнях комісії було розглянуто різнопланові важливі питання стосовно підпільно-партизанського руху в Україні, 123 матеріали про визнання громадян учасниками підпільно-партизанської боротьби та 326 — про видачу різних правоустановчих довідок. Рішення комісії та видані нею документи обов’язкові до виконання відповідними державними органами. Колегіальний розгляд питань убезпечує від прийняття необгрунтованих чи помилкових рішень.
Відзначення протягом останніх трьох років на державному рівні Дня партизанської слави та підвищення уваги до колишніх учасників підпільно-партизанського руху з боку держави, державних органів і громадських організацій, а також стан матеріального забезпечення ветеранів спонукали багатьох з тих громадян, хто брав участь у партизанській або підпільній боротьбі до призову в Радянську Армію після завершення партизанської боротьби, а також тих, хто залучався до цієї боротьби як зв’язківці, розвідники, провідники та інші помічники партизанів, але не були внесені до списків партизанських чи підпільних організацій, звертатись до Комісії у справах колишніх партизанів про визнання учасниками партизанської або підпільної боротьби на підставі підтверджень колишніх партизанів або підпільників.
Минулого року 79 таких громадян були визнані учасниками підпільно-партизанської боротьби, і їм було видано партизанські квитки, 28 учасників бойових дій, які перебували на фронтах війни, також одержали партизанські квитки. А загалом за 2004 рік Комісією у справах колишніх партизанів було видано 177 партизанських квитків, 196 довідок про участь громадян у підпільно-партизанській боротьбі та 206 довідок дітям партизанів і підпільників, які піддавались репресіям і гонінням з боку окупаційної влади у зв’язку з підпільно-партизанською діяльністю батьків.
За цей час комісія також одержала 1130 листів, скарг і матеріалів, що майже на 12 відсотків більше проти 2003 року. На особистий прийом звернулися 412 громадян і ветеранів підпільно-партизанської боротьби. Відповідно збільшилося листування комісії з ветеранами, архівними установами, депутатами всіх рівнів, установами і організаціями України та країнами близького та далекого зарубіжжя.
Практичні заходи з підготовки і відзначення Дня партизанської слави п’ять разів протягом року обговорювали на засіданнях комісії. В цій роботі брали безпосередню участь Комісія у справах колишніх партизанів, Кримська республіканська рада партизанів і підпільників, а також обласні й міські ветеранські організації на громадських засадах, обласні, міські та районні державні адміністрації та ради народних депутатів, а також ветеранські організації всіх рівнів.
Активній підготовчій роботі значною мірою сприяли звернення Комісії у справах колишніх партизанів з листами на ім’я Президента України та керівників обласних державних адміністрацій. Комісія від свого імені просила голів обласних державних адміністрацій та Раду організацій ветеранів України сприяти у відзначенні Дня партизанської слави.
У пресі також було надруковано «Звернення до всіх колишніх партизанів і підпільників» про їх активну участь у підготовці і проведенні партизанського свята, а також статтю, присвячену цій знаменній даті.
Проведена робота не була марна. Відзначення в минулому році Дня партизанської слави пройшло в усіх регіонах країни організовано, на високому державному рівні, із залученням партизанів, підпільників, членів їх сімей, широкої громадськості та молоді. Жоден учасник підпілля та партизанського руху в роки війни не залишився поза увагою. Всім було надано матеріальну допомогу.
Героїчному минулому не може бути «строку давності». Тому увічнення пам’яті героїчних подвигів колишніх партизанів і підпільників у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками та загиблих у цій боротьбі добровільних захисників Вітчизни є одним з пріоритетних і головних завдань у діяльності Комісії у справах колишніх партизанів. Стан увічнення історичних подій чотири рази обговорювали на засіданнях комісії.
Декілька разів комісія зверталася до голови Київської міської державної адміністрації з питань увічнення в Києві пам’яті підпільно-партизанського руху в роки війни. У відповідь на пропозиції комісії начальник Головного управління культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації О. Биструшкін повідомив, що в місті гідно увічнена тема Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років. Але насправді пам’ятки історії, меморіальні дошки, музеї і музейні кімнати в школах та інших навчальних закладах, обладнані за часів радянської влади, в період перебудови були знищені і розграбовані, деякі вулиці, яким було присвоєно ім’я видатних організаторів і керівників підпільно-партизанського руху в Україні, було перейменовано. В місті до цього часу немає жодного пам’ятника партизанам і підпільникам, до якого можна було б покласти квіти.
Двічі також обговорювали пропозиції щодо тематичного оформлення Парку партизанської слави в Києві у зв’язку з його реконструкцією. Пропозиції комісії було враховано під час виконання проектних робіт. Але минуло вже більше року, а роботи з реконструкції ще не розпочались.
Захист історичної правди про підпільно-партизанський рух в Україні в роки війни, його роль в завоюванні Великої Перемоги, героїзм і безкомпромісність партизанів і підпільників у боротьбі за визволення Батьківщини — важливі складові у повсякденній діяльності комісії. В публікаціях у пресі, виступах на різних форумах і зібраннях на історичні теми підпільно-партизанського руху члени комісії, її керівництво та актив завжди принципово й мотивовано відстоюють правду про масовість народної боротьби з німецько-фашистськими загарбниками, героїзм і безкомпромісність народних месників у боях з ворогом, захист партизанами і підпільниками народів, які перебували під фашистською окупацією.
Тема боротьби з фальсифікацією історії підпільно-партизанського руху завжди є актуальною в діяльності комісії. В січні минулого року було обговорено питання «Про публікацію в газеті «Столиця» статті В. Скуратівського «Відлуння на Чорнобильській землі», в якій автор намагався применшити роль партизанської боротьби на Поліссі.
У прийнятому рішенні дано принципову оцінку перекрученню історії стосовно подій на Поліссі в роки війни. Висновки комісії та історичну довіку було надіслано для реагування голові Державного комітету телебачення і радіомовлення, голові Київської міської державної адміністрації, голові Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, а також головному редакторові газети «Столиця».
На основі глибокого вивчення архівних документів та прижиттєвих свідчень колишніх командирів та бійців Сумського партизанського з’єднання під командуванням С. Ковпака комісія ухвалила рішення на виконання доручення Голови Верховної Ради України В. Литвина про перевірку депутатського запиту народного депутата України В. Петренка про причини загибелі в роки війни Героя Радянського Союзу, комісара зазначеного партизанського з’єднання С. Руднєва.
Необгрунтована версія про навмисне вбивство С. Руднєва з’явилась ще 1990 року в статті, надрукованій в газеті «Правда», а ще через шість років її повторила інша російська газета. Бездоказовий вимисел авторів засудили командири і бійці-ковпаківці, учасники пам’ятного бою партизанів з фашистами, в якому загинули С. Руднєв та його син, на нараді в Комісії у справах колишніх партизанів, яка відбулася одразу після публікації цих статей. Офіційно народний суд Свердловського району Москви своїм рішенням обвинувачення радистки Сумського партизанського з’єднання Г. Туркіної у вбивстві С. Руднєва визнав недоведеним.
Зростає інтерес молоді, учнів та студентів до історії підпільно-партизанського руху. Підростаюче покоління вимагає правди про події періоду Великої Вітчизняної війни, намагається з’ясувати справжню роль у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками партизанів та підпільників і ОУН-УПА. Молодь турбує кардинальна протилежність розповідей їх учасників.
Інтенсивніше стала проводитись історико-патріотична робота партизанами і підпільниками серед населення, молоді, студентів та учнів в періоди відзначення історичних дат Великої Вітчизняної війни, особливо під час підготовки та святкування днів партизанської слави. В Києві, зокрема, члени міської організації партизанів і підпільників минулого року виступали в молодіжних аудиторіях 150 разів. Бесіди і виступи ветеранів підпільно-партизанської боротьби проводились у школах і ліцеях, профтехучилищах і вищих навчальних закладах, у трудових колективах і військових частинах Києва та у переважній більшості областей і районів України.
Відповідно до Закону України від 20 квітня 2000 року «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» у школах, ліцеях та інших навчальних закладах розпочали упорядковувати та відновлювати раніше зруйновані музеї та кімнати партизанської слави. В Києві їх поновлено вже в 16 школах і ліцеях. Відновлення цих музейних закладів відбувається і в інших областях і районах країни.
Поліпшенню патріотичного виховання молодого покоління сприяє також видання літератури, присвяченої героїчним подвигам ветеранів підпільно-партизанської боротьби. Минулоріч було видано книжки «Хресні дороги очевидців» (автор професор В. Троянський), «Бишівське підпілля» (В. Бондар) та підготовлено до друку книжки «Наш четвертий партизанський батальйон» В. Бондаря та «Три походи в тил ворога» Н. Ісай (Шейко).
На відзначення 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників комісія брала активну участь у підготовці та проведенні Міжнародної конференції, присвяченої цій знаменній даті, що відбулася в жовтні на базі Київського педагогічного університету, а також у засіданні Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів з питань захисту правди історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років.
Члени Комісії у справах колишніх партизанів та керівники Київської міської організації партизанів і підпільників у минулому році провели зустрічі з учнями та педагогами 111-ї середньої школи імені С. Ковпака та студентами і викладацьким колективом Вищого комерційного училища Київського національного торговельно-економічного університету.
Роботу Комісії у справах колишніх партизанів схвалюють та підтримують ветеранські організації, колишні партизани і підпільники.

Василь КОНЬКОВ, голова Комісії у справах колишніх партизанів, кандидат історичних наук, доктор філософії.