Місяць збіг, залишивши в суспільстві невиразний дух ще напівфабрикатів реформ — адміністративної, інституційної, економічної... Віце-прем’єр-міністр Роман Безсмертний сподівається на втілення в життя до 2006 року вже наявних начерків нового адміністративно-територіального поділу, який наближатиме людину до споживчих послуг, матеріальних і духовних благ.
Економіку і людей напівфабрикатами не нагодуєш. Потрібен пристойний валовий продукт (за прогнозами Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, цього року зростання реального ВВП знизиться до 8,1 відсотка) і збалансований бюджет (за прогнозами МВФ, виконання урядом своїх і успадкованих зобов’язань може поглибити його дефіцит до 6 відсотків від рівня ВВП). Заковика у тому, що економіка і падала, і зростала інерційно. Рухатися з прискоренням дають змогу лише структурні реформи, для втілення яких потрібні здібні виконавці, час і гроші. Грошей завжди не вистачає, отже, нині маємо тільки виконавців. Якщо напівфабрикат не видавати за кінцевий продукт, до чого вдавалися навіть під вікнами Президента країни, то треба визнати, що виконавці рухаються надзвичайно прискореним темпом.
За місяць, який збіг так швидко, як молоко, з’ясувалося, що і крали ми одне в одного за інерцією, не розуміючи реальних масштабів заподіяної собі шкоди. Я не про «Криворіжсталь», про яку всі чули. Наведу інший приклад. 1996 року під час виділення з ВО «Південмаш» потужностей у державне підприємство «Дніпро-ВДМ» за інерцією забули зарахувати його до таких, що не підлягають приватизації. А воно мало справу з брухтом дорогоцінних металів і створено було державним коштом. Унаслідок численних уцінок держмайна балансова вартість його активів сьогодні лише 7,7 мільйона гривень.
Як зазначили аудитори Рахункової палати, у 30 разів менше тієї суми, яку вклала у нього держава. Гадаю, якби не зміна уряду, ми вже мали б сьогодні покупця, який придбав би його також за інерцією. І тоді, переконані аудитори, держава втратила б ще щонайменше 220 мільйонів гривень. Приватизаційні порядки, які панували в країні, спиралися на грабіжницьке мірило, згідно з яким дорогоцінний метал ототожнювався з металевим брухтом. І якщо нова влада береться покінчити з лохотроном для платників податків, то вони — на її боці. Байдуже про що йдеться — деприватизацію, скасування придбаних за хабарі пільг чи наведення елементарного порядку на митницях: виведені з «тіні» доходи — це пенсії, стипендії, заробітні плати працівникам соціальної сфери та інше.
Боротьбу за вагомий валовий внутрішній продукт оголошено всенародною. З «лави запасних», адже дотепер левову частку ВВП створювали підприємства приватної форми власності, підняли керівників державних холдингів і підприємств. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко вже оголосила, що допущено «до гри» буде лише тих, хто пройде конкурсний відбір. Передбачається, що половина чистого прибутку держпідприємств (або таких, чий контрольний пакет акцій не роздержавлено) перераховуватиметься до бюджету для матеріальних винагород і підвищення заробітних плат їхніх керівників. Отже, приховувати прибутки стане менше сенсу, що неодмінно позитивно позначиться на бюджетних надходженнях. Мало того, уряд розглядає можливість компенсувати частину процентної ставки за кредитами, які фінансують інноваційні програми. Погодьтеся, діло!
Конфлікт довкола рішення стосовно скасування реекспорту нафти, про яке ми розповіли в попередньому «Балансі тижня», «вичерпано», як я й передбачав, завдяки запровадженню ПДВ на імпорт сирої нафти. Найважливіше сказала Юлія Тимошенко: це не відіб’ється на собівартості її переробки, а про стабільність цін у роздрібній торгівлі нафтопродуктами уряд домовився з нафтотрейдерами. Однак напівфабрикат є напівфабрикат, бо такі рішення має приймати парламент, і це таки суперечить Митному кодексу. Привести його у відповідність з чинним законодавством — не штука, тим паче що країна реекспортує не лише сиру нафту, а й зерно, ліс і багато іншого. Важливо, що запровадили вхідний ПДВ вчасно, до початку посівної кампанії, створивши тим самим рівні умови для виробників і трейдерів на ринку нафтопродуктів, унеможлививши причини появи тіньових схем з відшкодуванням ПДВ і практику купівлі на кордоні цього податку за кілька доларів з розрахунку на тонну. До того ж банки неодмінно пом’якшать ліміти кредитування нафтопереробних заводів, якщо ті матимуть проблеми з оборотними коштами, а бюджет одержить багатомільйонні надходження.
Уряд набагато швидше за своїх попередників порозумівся з нафтобізнесом. Бо, як зазначив міністр енергетики Іван Плачков, не фіксував ціни. Авжеж, ціни на бензин і дизпальне відтепер здебільшого залежатимуть від світових цін на нафту. Але так скрізь. Попри це, експерти прогнозують у березні лише незначне зростання оптових цін на дизпальне, яке можна вважати сезонним, спричиненим зростаючим попитом на нього аграріїв. З ними нафтовики вдарили по руках, пообіцявши поставити 600 тисяч тонн дизпального за пільговою ціною 2,4 тисячі гривень за тонну, нижче собівартості. Бізнес розуміє ситуацію і вітає наміри та дії уряду. Зокрема, вважає народний депутат Ігор Єремеєв, зміни до держбюджету можуть передбачати 1,8 мільярда гривень на створення тримісячного стабілізаційного фонду нафтопродуктів обсягом 600—700 тисяч тонн. У такий спосіб можна убезпечити внутрішній ринок від цінових коливань, які торік стимулювали зростання інфляції. Якщо не помиляюся, попередники Юлії Тимошенко намагалися створити такий фонд двічі, але на заваді ставала то російська криза, то своя власна. Чомусь думається, що в неї це вийде. Адже випробовувати на характер її команду вже не треба, що показали функціональні і кадрові зміни по всій вертикалі виконавчої влади або рішуче втручання у перебіг корпоративного протистояння в обленерго.
Не всіх експертів задовольняють поживні властивості перших місяців року. В Нацбанку, скажімо, вважають, що річні прогнози інфляції Мінекономіки та з питань євроінтеграції вочевидь завищені, а ВВП — занижені. У лютому НБУ здійснив «тиху» адміністративну реформу. Станом на 24 лютого зміцнив курс гривні на 64 пунктів проти 11 — у відповідному періоді торік. А ще скасовано двопроцентне обмеження курсу купівлі-продажу валюти, встановлене минулого року в час нестабільності на валютному ринку. Про це в Нацбанку вже не згадують. Відновлено докризовий рівень заощаджень населення, активно працює ринок кредитних ресурсів, монетарні показники — в нормі. У лютому Володимир Стельмах усміхався журналістам.