Рік тому відійшов у вічність народний депутат України трьох скликань Михайло Павловський. Непересічна особистість, видатний
вчений, палкий патріот, чесний політик.


Михайло Антонович народився 13 березня 1942 року на Хмельниччині. У 16 років вступив до Київського політехнічного інституту і пов’язав з ним своє життя. 1977 року захистив дисертацію і став наймолодшим доктором наук у Радянському Союзі.
Щоб перерахувати праці, посади, звання автора понад 80 винаходів, 500 наукових праць, — треба видавати окрему книжку про почесного професора КПІ.
Фахівець та провідний теоретик гіроскопів у всьому намагався бути не останнім і міг стати ким завгодно. Комбайнером, лікарем, військовим, cпортсменом. І навіть танцюристом. Та хоч би яку професію він обрав, до всього треба було додавати — за велінням серця. Однак вибір зупинив на точних науках.
Обіймаючи в 1992 року крісло міністра промисловості України, він залишився «диваком» для багатьох можновладців, бо не прихопив жодної державної копійки. І завжди байдуже сприймав пропозиції переїхати за кордон. «Ось такий державний романтик!» — жартував про себе Павловський.
Кожна година наповнювалася його працею. «Тату, ти не захворів?» — питали діти, коли Михайло Антонович дозволяв собі хоча б годину не братися за перо. Щомісяця — стаття, кожна відпустка — книжка. Парламентська діяльність Михайла Павловського була плідною, він співавтор багатьох законів та державних програм стратегічного розвитку країни.
Як заступник голови партії «Батьківщина» брав активну участь у партійній діяльності. До останніх днів він поєднував політику з викладанням у вузі. Втім, Павловський встигав скрізь. Був у СІЗО, де захищав невинних людей. Голодував, протестуючи проти катувань політиків-опозиціонерів, коли здоров’я було дуже підірване страшною хворобою. Прекрасний сім’янин, він прожив щасливе життя з дружиною Людмилою Михайлівною, виховавши сина та доньку.
Якось в інтерв’ю Михайло Антонович зізнався, що шкодує лише за короткою добою. Час він експлуатував нещадно. Тому життя було схоже на затяжний спринт наввипередки з годинником. І доля йому помстилася, наздогнавши на 61-му році життя.