Календарний початок весни збігається з продовженням пленарних засідань українського парламенту. Безумовно, вони обіцяють сюрпризи й несподіванки. Тим паче тиждень, що минає, був багатий на різні сюжетні повороти.
Так, передусім оглядачі звернули увагу на те, що у своєму кріслі всидів міністр юстиції Роман Зварич. Однак, схоже, конфлікт буде мати продовження. І поява російського олігарха, керівника нафтової компанії «Лукойл» Вагіта Алекперова, за всіма ознаками, була пов’язана саме з українським нафтовим скандалом. З другого боку, такі схеми реекспорту сирої оливи не виникають на порожньому місці. Схоже, вони успішно функціонували і в попередній період. І треба віддати належне керівникові фракції Народної партії Ігорю Єремеєву, який не побоявся про це сказати вголос, попри двозначність ситуації. Адже для багатьох не секрет, що до появи у парламенті молодий політик мав успішний бізнес у паливно-енергетичній галузі. Зокрема, володіє акціями Дрогобицького нафтоперегонного заводу «Галичина».
Щоправда, цей конфлікт спробували — вчергове — використати для атаки на інших політиків. З огляду на те, що «революція» триває. Особливо під час добору і розстановки кадрів. На майдани виходять ті, кому не до вподоби призначення на високі посади в регіонах політиків, не пов’язаних з «помаранчевими» політичними силами. Але не тільки. У декількох містах студенти будь-що прагнуть змінити ректорів вищих навчальних закладів, бо, мовляв, вони підтримували не того кандидата. Зверніть увагу. На перше місце виходять не професійні, ділові чи моральні якості. Схоже, реального втілення набуває гасло більшовиків: «Хто не з нами, той проти нас».
Власне, саме це й змусило Голову Верховної Ради Володимира Литвина, Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, деяких інших високопосадовців з ініціативи лідера соціалістів написати звернення до громадян, політиків та колег-журналістів і закликати утриматися від інформаційних воєн. Щоправда, після появи листа з’явилося інтерв’ю Олександра Мороза в одній з київських газет, в якому політик вимагає залучити до розслідування вбивства Гії Гонгадзе «плівки майора Мельниченка» і називає імена нинішніх високопосадовців, що можуть бути фігурантами «касетного скандалу». Як кажуть у таких випадках, коментарі зайві. Чи все-таки потрібні?
Не будемо, напевне, великими провидцями, якщо скажемо, що такі ситуації повторюватимуться дедалі частіше. Особливо з наближенням парламентських виборів. З огляду на них партії проводять перевірку своїх лав і шукають попутників. Переможці президентських перегонів і переможені. Цікаво, що деякі неофіти політичної арени прагнуть йти на майбутні парламентські вибори самостійно. На відміну від них, нинішні і провладні, й опозиційні партії шукають формулу для об’єднання.
Минулий тиждень дав поживу для роздумів і керівникам регіонів. Нинішній уряд вустами віце-прем’єр-міністра пообіцяв провести водночас з адміністративною ще й територіальну реформу й поміняти кордони областей. Що не кажіть, а живемо ми з вами в цікаві часи. Вельми революційні.
