Щодня редакційна пошта приносить десятки листів з подяками, скаргами і проханнями захистити від свавілля начальників. Ось, зокрема, один з них:
«Шановна редакціє! Прошу захистити мою честь, заплямовану на всю Україну і весь світ. Мене безпідставно звинувачено у взятті хабара. Інформація була вміщена в багатьох газетах та озвучена на місцевому і центральних телеканалах».

9 січня на одній із центральних вулиць обласного центру водій службового «мерседеса» за наказом новопризначеного керівника зумисне (це зізнання ним особисто озвучено з телеекрана на всю область, після чого зізнання одразу було підхоплено пресою. — Авт.) перевищив швидкість, за що і був зупинений інспектором окремої роти дорожньо-патрульної служби ДАІ. І тоді керівник, як пишуть місцеві газети «Ваш шанс» (№7 за 16 лютого) і «Крає-вид» (№16 за 11 лютого) віддає новий наказ своєму водієві: «Не зізнавайся, хто ми, йди давай десятку!».
Кажуть, що сержант поклав гроші до кишені «без питань».
А тепер послухаємо перебіг подій у викладі опального сержанта:
— Я зупинив порушника, назвався і запросив водія до службового автомобіля для складання адмінпротоколу про вчинене ним порушення. Тільки-но сів за кермо і нахилився, щоб вийняти з «бардачка» чистий бланк протоколу, як порушник вихопив у мене з лівої руки свої водійські документи. А коли він усівся в «мерседес», звідти вийшов пасажир і, не назвавшись, зажадав, щоб я пред’явив службове посвідчення, яке одразу вихопив у мене з рук. А невдовзі «хабарник» спочатку писав пояснювальну в рідних даішних пенатах, після чого виконав аналогічну процедуру в обласній прокуратурі. Врешті решт даїшника звільнили з посади.
— Скажіть відверто? — запитую у сержанта, — привласнений хабар не муляє в кишені?
— Повірте, не брав я тієї клятої десятки. Якби взяв, грізний начальник навряд чи упустив би таку щасливу можливість схопити мене за руку й у присутності свідків скласти акт про хабарництво.
Сержант налаштований захищати свою честь і гідність у суді.
Зізнаюся. Я не знаю, брав хабара сержант чи не брав. Та одне знаю напевне: навряд чи суд наважиться стати на бік рядового даішника, коли йтиметься про «честь і гідність» безпосередньо керівної особи. Занадто вже різними є їхні вагові категорії.
Зате твердо переконаний в іншому: як у морально-етичному, так і у правовому відношенні місцева влада власноруч поклала себе на обидві лопатки.

Сумська область.