До чого призведе реприватизація? А може, комусь і націоналізація до вподоби?
«Потрібні, дуже потрібні відповідні закони і зміни до чинних», — зазначали учасники «круглого столу», який відбувся в юридичній фірмі «Салком». Вони саме і обговорювали тему «Гарантії права власності: погляд юристів на резонансні справи». А юристи зібрались ще ті. Крім професіоналів із «Салкому», які протягом майже 15 років успішно захищають й інтереси державних структур, і приватні інтереси, на зустрічі «засвітилися» провідні науковці, представники вищих судових інстанцій, народні депутати України. Як виправити становище там, де приватизували підприємства з порушенням закону («Криворіжсталь», об’єкти електроенергетики) і при цьому не наламати дров і не відлякати інвесторів?
— Щоб досягти поставленої мети, треба унеможливити будь-яке свавільне і неконтрольоване втручання держави в підприємницьку діяльність, — сказав президент ЮФ «Салком», член-кореспондент Академії правових наук Євген Кубко. — Водночас не повинні порушуватися і нехтуватися суспільні та державні інтереси.
Учасники «круглого столу» домовилися на основі всебічного аналізу доктринальних положень, норм законодавства та практики їх застосування сформувати висновки і рекомендації, які мають допомогти урядові знайти виважені підходи до розв’язання складних юридичних ситуацій, що виникають у процесі приватизації і реприватизації. Гадаю, збірка актуальних статей з цієї проблематики, яка невдовзі побачить світ, стане настільною книгою не тільки юристів, а й керівників виробничих підрозділів.
Відверто кажучи, думки юридичної еліти сподобаються не всім. Скажімо, голова Комітету ВРУ з питань промполітики та підприємництва Юрій Єхануров категорично висловився проти економічних зон.
— Треба створити однакові умови для вітчизняних і іноземних інвесторів, — сказав народний депутат.
З огляду на актуальність проблеми він попросив учених і практиків ретельно проаналізувати чинний закон про власність і подати пропозиції. У травні розглядатиметься проект закону про зміни і доповнення до нього, отже, є шанс удосконалити застарілий акт.
Сергій Демченко, заступник голови Вищого господарського суду, зауважив, що повернути підприємства державі — не самоціль. Слід проаналізувати списки, які готуються, і відповісти на запитання: що матиме держава від реприватизації. Наскільки бюджет виграє, якщо доведеться залучати гроші, спеціалістів, їхній час і енергію на інвентиризації тощо. А скільки роботи додасться господарським судам, додамо ми. Адже зрозуміло, що у правовій країні власник за красиві очі пані Ю. не віддасть ласого шматка, придбаного за безцінь.
Та все-таки реприватизація має відбуватися винятково у правовому полі, вважає Євген Кубко. Коли вона проводитиметься через державні органи, а не через суд, то будуть елементи примусовості. Це аж ніяк не поліпшить інвестиційний клімат у країні.
Президент знає, про що каже. «Салком» має неабиякий досвід захисту інтересів своїх клієнтів. Одна лиш перемога в Євросуді («Совтрансавто» проти України») чого варта — виграш 650 тисяч євро.
Юрій Ключковський, заступник голови Комітету ВРУ з питань держбудівництва та місцевого самоврядування, справедливо зазначив, що згадані приклади про захист власності не так резонансні, як політично злободенні.
— Одного разу я звернувся до прокурора: сесія облради віддала в оренду на 49 років водоканал, а як місто житиме? І чому це передавання відбулося без врахування думки громадян?
Ще один відомий свіженький факт: депутати (окрім трьох) Солом’янської райради у столиці віддали приватній особі басейн, що на території Національного авіаційного університету. Тим часом ректор не раз просив передати його з комунальної власності вузу... А хіба не політично злободенною є реприватизація «Криворіжсталі»? Керівники держави кажуть: можливо, виставимо його на новий конкурс, більше грошей візьмемо.
— А чи продають у тій же Америці прибуткові підприємства на кшталт нашого велетня? — слушно запитує Юрій Богданович.
Одна справа, погодимось, продати цукровий завод у Хохлівці, який інвестор підніме з колін, дасть робочі місця, а інша — відчужувати рентабельне, чітко налагоджене виробництво.
Так, треба неодмінно приймати закони про реприватизацію і навіть націоналізацію. Та чи не сприйметься це суспільством як відкат назад?
Народний депутат України Сергій Соболєв переконаний, що громадськість з часом схвально сприйме нові закони.
— У Великій Британії споконвіку стратегічні об’єкти націоналізовували і знову продавали. Ми повинні використовувати законні методи з урахуванням досвіду Заходу. Але я проти списків, які складаються урядом, а тим паче якимось органом (Прокуратурою. —  Авт.). Бо це шлях, яким ішли СРСР і Куба.
Поміркуймо. Чотири мільярди за «Криворіжсталь» — це багато чи мало? Якщо порівняти з вартістю «Запоріжсталі» (18 млн. грн.) чи «Мотор-Січі» (3 млн. доларів), то... Без коментарів. До речі, один авіадвигун, яких на складі під час приватизації було десятки, коштував 900 тисяч доларів.
Кажучи про правові наслідки порушень договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації, віце-президент «Салкому» академік Наталя Кузнецова зазначила:
— Масово відчуження майна у державі триває з 1992-го. Законодавство застаріле. А позови про розірвання угод були і будуть. Нам усім треба уважно поставитися до реприватизації. За цим процесом, не забуваймо, стежать інвестори, готові прийти до нас з великими коштами.
Отже, про інвесторів, їхні інтереси дбають усі. Та хоча б слово хто сказав, але гучно сказав, про мільйони співгромадян, які свого часу отримали приватизаційні сертифікати на частку держмайна. Але за винятком не отримали жодної копійки дивідендів. Оце так приватизація! Для вибраних?!
Учасники «круглого столу» мають намір обговорити цю проблему і порадити дещо урядові...