Знов за рибу гроші: вже після президентських виборів на розгляд парламенту подано пропозицію про офіційну двомовність на всій території України. Бачить Бог, питання про статус російської мови є однією з тих абсурдних речей, які ніхто не хоче розв’язувати нормально. Еге ж, кожна мова має право на повноцінне існування. Але за наших умов «друга офіційна мова» — це як зозуляче яйце, підкинуте до іншого гнізда. Чому політики так багато говорять про захист прав «російськомовного населення» й не говорять, що під реальною загрозою саме українська мова? А «офіційна двомовність на всій території» призведе до того, що зозуленя вилупиться — і ку-ку! Я зовсім не хочу цим сказати, що українській мові загрожує російська. Все куди гірше: українська мова тепер на тому етапі загроженості й деградації, коли вже не «вороги», а ми самі її добиваємо. Незворотно. Погляньте на мовно-термінологічні неоковирності наших законів — як-от «суспільне ТБ» замість «громадського ТБ». І це ще нічого. Є речі страшніші. Приміром, юридичний термін «замах на вбивство». Це явно переклад з «покушения на убийство», але з ігноруванням нюансів мови. Один філолог дотепно зауважив: якщо людина вчинила замах проти вбивці, то цю людину треба виправдати, а от якби був «замір на вбивство», то людину треба посадити. (Ага! Швидше філолога посадять, щоб не заважав). І таких курйозів у нашому законодавстві — сотні! Тобто руйнація мови буквально узаконюється. Тому чи не логічно було б тепер узятися за порятунок саме української мови? Бо коли наш міністр освіти публічно говорить «любе» замість «будь-яке» — це вже ку-ку! Втім, пізно виловлювати блох у промовах окремих міністрів, коли українці вже перестали підозрювати, що мова, якою вони послуговуються, вже майже не українська. Для українського патріота цілком типова фраза: «Я скажу наступне: я рахую, що кожен має мати совість, і любе поступлення буде направлене по областям для забезпечення безпеки громадян, за словами нашого президента Ющенко!» (Більш-менш нормально це б мало звучати: «Скажу таке: я вважаю, що кожен мусить мати совість і будь-яке надходження буде передане по областях для убезпечення громадян, за словами нашого президента Ющенка»). А тепер спробуймо все, що у першому варіанті сказано не по-українському, передати латинкою. Ось що вийде: «Я скажу NASTUPNE: я RAHUJU, що кожен MAJE MATY совість, і LUBE POSTUPLENNJA буде NAPRAVLENO по OBLASTJAM для ZABEZPECHENNJA BEZPEKY громадян, за словами... JUSСHENKO». Якби зробити таку практику повсякденною, уявіть, як би латинізувалися наші газети, закони, підручники, реклама! Суцільна латинь! Це гірше, ніж суржик, це — підміна. Хтось скаже: але ж і російська мова у нас далека від ідеалу. Так, вона забюрократизована й замочена в сортирах, але все-таки, от диво, диктори українських російськомовних телеканалів роблять куди менше помилок у своїй російській мові, ніж у своїй українській, так само — наші політики, вчителі та юристи. І це свідчить про NASTUPNE: швидше українська мова русифікована, аніж навпаки. І зрозуміло, яка з цих двох чудових мов потребує захисту передусім. І хтось мав би подати до парламенту саме такий законопроект. Це б личило якомусь «Славяно-русскому блоку». Його рейтинг дуже зріс би.