Напередодні парламентських слухань, присвячених проблемі вітчизняного кінематографа, директор Національної кіностудії ім. О. Довженка Віктор Приходько вирішив звітувати про виконану роботу. Щоправда, привід його зустрічі з пресою був трохи інший — спроба деяких недоброзичливців усунути Приходька з посади. Мотивація рокіровки, якої прагнуть недруги, така: нібито пан Приходько розвалив київську кіностудію, а разом з нею і національний кінематограф.

Віктор твердить, що це не так. А навіть навпаки. За час його директорства (з жовтня 2003 року) студія Довженка перетворилася на кінофабрику. Він розпочав революційні перетворення на форпості вітчизняного кіно ще задовго до помаранчевої революції. Щоправда, тоді Приходько поставив перед собою завдання, котрі мало відрізняються від першочергових заходів нового уряду. Реформатор звільнив усіх начальників підрозділів, помічених у розкраданні державного майна, прогнав із території студії половину орендарів, котрі не платили й не мали стосунку до кіновиробництва, облагородив зовнішній вигляд студії — посадив 400 дерев і кущів, проклав новий асфальт, відремонтував 1000-метровий павільйон, побудував першу в Україні звукову студію «Долбі», оголосив боротьбу з пияцтвом (воістину революційна акція для творчого оазису визнаних і невизнаних геніїв!) і дав теоретичну можливість кожному митцю «з вулиці», який бажає спробувати себе в мистецтві, зняти кіно.
Більше того, за словами директора студії (і цим він особливо пишається), сьогодні всі її павільйони і приміщення не простоюють, а працюють.
За останні два роки на кіностудії знято два фільми за участю канала «1+1», котрі номінувалися на премію «Оскар» — це «Рецепти закоханого кухаря» і «Схід—Захід».
— Нині на кіностудії не вистачає павільйонів для роботи, техніки, а головне — людей, — заявляє той, хто «завалив» вітчизняне кіновиробництво.
Чутки про те, що Приходька звільнено, що він сам написав заяву з проханням звільнити його з посади, нинішній директор кіностудії ім. О. Довженка спростував. Мовляв, у мене контракт на п’ять років і йти сам я не збираюся.
Під час революції, каже В. Приходько, він дав «вільну» творчим групам кіностудії і вони вирушили на Майдан. У результаті в архіві нині є 90 годин хроніки «помаранчевих» подій, котрі стали історичними. З них уже встигли змонтувати півторагодинний документальний фільм «Україна. Прорив до демократії» і відправити його в Канаду.
Приходько впевнений: якщо є гарний сценарій, то знайти під нього гроші і зняти фільм — не проблема. А от щодо фінансування Мінкультом кіностудії, то починаючи з вересня вона не отримала ні копійки. Торік на кіновиробництво обіцяли виділити одинадцять мільйонів гривень, а дали сім.
Пояснення ситуації з кіновиробництвом в Україні устами директора Національної кіностудії ім. О. Довженка зводиться до того, що глобальних проблем загалом немає. Точніше, їх цілком можна розв’язати. Тільки от не заважайте і допомагайте грошима хоча б в обсязі обіцяного в бюджеті. Решту залишіть дев’ятій музі й професійним менеджерам кіно.
 

Коментар. Звісно, сьогодні на парламентських слуханнях ітиметься про клопоти не лише студії імені Довженка, а й усієї кіногалузі, якій потрібні структурні зміни. Варто нагадати, що в останні роки в Україні не було відомства, яке опікувалось би в цілому всіма ланками кінопроцесу: підготовкою фахівців, виробництвом фільмів і їх просуванням до глядача. Адже навіть про ті наші успіхи, які є, ніхто не знає, бо ці фільми показують хіба що на прем’єрах у столичному Будинку кіно та на фестивалях. А нашому кінопрокатові ніби й не указ «Закон про кіно», що передбачає 30-відсоткову квоту для українських фільмів. Великі надії кінематографісти покладають також на закон «Про збір на розвиток українського кіно». Правда, хтось, як і раніше, сподівається на «добру владу». Ось, мовляв, Ющенко вже обіцяв нам допомогти профінансувати ігровий фільм про Голод-33. (Дивно, як ці люди не відчувають блюзнірства в самому словосполученні «ігровий фільм про Голод»! Ніби забули, що в нас «священні теми» на замовлення надто часто оберталися профанацією — згадаймо фільми Олеся Янчука про УПА чи про той-таки голод). Словом, сьогодні на парламентських слуханнях буде про що поговорити й про що посперечатися.