Чернігівщині останніми роками не щастить з пріоритетами вирощування сільгоспкультур. Багато десятиліть область робила ставку на картоплю. Але тепер її купують неохоче. Навіть приватні господарі в накладі — очікували на звичні хури з півдня, а їх як кіт наплакав. А в льохах — тонни бульб! Збиток!
Майже 115 сільгосппідприємств торік вирішили відродити традиційну поліську культуру льон. Звісно, ідея виникла не на порожньому місці. Держава виділила по 270 гривень на кожен гектар посівів. А у льонопереробних підприємств після банкрутства з’явилися нові власники.
Саме з відродженням дев’яти льонопереробних заводів (десятий, Батуринський, інвестори ще ремонтують) у 14 районах з великим ентузіазмом збільшили посіви льону. Сільгоспвиробників зрозуміти можна: трудомістка культура льон — це зайнятість для тисяч селян, реальні зарплати, гроші до бюджету. Торік область виробила понад 50 відсотків льоноволокна в Україні. Якщо 2000 року на Чернігівщині вирощували льон на 8,9 тисячі гектарів, то 2004-го — на 15,5 тисячі. Щоправда, у 1990 році було 38,5 тисячі гектарів.
Позитивним моментом для галузі стало поновлення роботи Житомирського льонокомбінату. Власники льонозаводів до цього працювали з партнерами з Прибалтики, Росії, Білорусі. Але все-таки поставляти льоноволокно через кордони набагато дорожче, ніж від вітчизняного виробника. Шкода, радість від цієї переорієнтації виявилася передчасною. Зарубіжний ринок, по суті, на сьогодні втрачено. А власний?
— Ситуація зі збутом льоноволокна критична, — розповідає виконавчий директор обласної асоціації льоновиробників «Чернігівський льон» Леонід Слісаренко. — Представники Житомирського льонокомбінату на початку минулого року під час укладання договорів запевняли товаровиробників в безумовній закупівлі льоноволокна за фіксованими цінами, у вчасному розрахунку. Сьогодні на всіх льонозаводах накопичилося льоноволокна на понад 8 мільйонів гривень, але льонокомбінат його не приймає. А за отримане розраховується дуже повільно. Як результат — кілька заводів відключено від електроенергії, не переробляють тресту. Понад сто господарств не отримали розрахунок за здану продукцію. Росте пеня за взяті в банках кредити. Працівники заводів, селяни уже два-чотири місяці не отримують зарплати.
Ще трішки — і на льонозаводи знову чекає невтішна процедура банкрутства.
З одного боку, лляні тканини потрібні для легкої промисловості, громадянам країни. А з другого — Житомирський льонокомбінат зупинився, бо не може збути свою продукцію. Не допоможе йому у цьому держава — і вся льонарська галузь нинішнього року опиниться у глухому куті.
...Незабаром посівна, але яке господарство виведе в поле техніку, щоб сіяти льон, якщо з ним не розрахувались за попередній урожай?

Чернігівська область.