У державних кабінетах її обіцяють усім
XV з’їзд Асоціації фермерів та землевласників України, який відбувся у столиці, як і чотирнадцять попередніх, був просякнутий проблемами. Керівник АФЗУ й водночас голова Комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин Іван Томич укотре дивувався, розводячи з трибуни руками: чому український фермер у Канаді, США, Аргентині демонструє у виробництві світові стандарти, а на рідній землі, з найкращими потенціальними можливостями та грунтово-кліматичними умовами — зась? Неважко спрогнозувати, що причина у відсутності в нас проселянської державної аграрної політики, яка грунтувалася б на демократичних цінностях, професійності, моральності й відповідальності, глибокому розумінні селянина не як поденника, а як господаря.
Відмінність цього заходу від попередніх подібних у тому, що з’їзд був, як ніколи, впевнений у швидкому подоланні земельно-податково-цінових негараздів у газдуванні на селі, бо «обрали Президентом України Віктора Андрійовича Ющенка».
Сам Віктор Ющенко підтвердив, що село неодмінно стане осередком мрії. Одним із кроків до втілення намірів у життя, напевне, стане новий бюджет на 2005 рік. Його, поінформував Президент, уряд запропонує вже через 2—3 тижні. Там буде враховано й те, що село потрібно зберегти не тільки як місце проживання населення, а й як індустріальне середовище. За даними, наведеними гарантом Конституції, тепер в агросекторі виробляється 17 відсотків валового національного продукту. Водночас на селі проживають 30 відсотків населення країни, серед яких 7,6 відсотка безробітних. Близько півтора мільйона мешканців села покинули його, щоб шукати роботу. Шляхом до відродження Віктор Ющенко назвав програму допомоги сім’ям. Насамперед фінансову породіллям, «щоб заохотити мам народжувати українців».
Для сільгоспвиробників Президент обіцяє цього року скасувати безглузді обмеження на рух сільськогосподарської продукції. Хибна допоки практика: «...в Сумах, приміром, нікуди не повезеш зерно, окрім місця, яке вказали... Там тобі чітко скажуть, за якою ціною воно купуватиметься». Віктор Ющенко серед іншого закликав присутніх налаштовуватись на завоювання аграрного ринку Євросоюзу, який у шість разів об’ємніший за російський, до того ж найплатоспроможніший.
Рольф Скотсберг, представник Шведського кооперативного центру, координатор шведсько-українських проектів, у своєму виступі закликав не надто сподіватися на простягнуту руку допомоги з Європи, завдяки чому й проблеми всі, як багато хто думає, розсмокчуться самі собою: «Дуже сумно, що маєте безліч негараздів, при тому, що грунти у вас найродючіші. Хочу вас запевнити, що в усьому світі фермери мають проблеми. Різниця лише в їх кількості: в когось більше, а в когось менше. Повірте, якби в цьому залі сидів шведський фермер, він також почав би скаржитися на нелегку долю. Але я помітив, що в усіх своїх бідах ви постійно намагаєтеся звинуватити інших. Ви чекаєте, що політики вирішуватимуть за вас усі питання. Раніше ми також чекали, але потім зрозуміли: цим горю не зарадиш, треба діяти. Кожен має подумати, як особисто він може змінити ситуацію на краще. Розвиток сільського господарства починається з розвитку кожної ферми, кожного села... Ми увійшли до Європейського союзу, а там дуже важко впливати на його політику. Європейські бюрократи найбезкомпромісніші з усіх мені відомих. В майбутньому ви відчуєте на собі їхню вимогливість і прискіпливість. Допомога Євросоюзу дуже вагома, проте й вимоги неабиякі. Щоб відповідати європейським стандартам, необхідно працювати дуже ефективно. Якщо, об’єднавшись разом, ви можете діяти краще, то, мабуть, є сенс подумати про таке об’єднання. Фермери Швеції мають усе, що вони забажають із засобів виробництва. Кожен з них може собі дозволити і трактор, і комбайн, і сушарку. Але вони зрозуміли, що більш ефективно — поділитися тим, чого немає в сусіда, а взяти в нього те, чого немає в тебе. Завдяки кооперації у нас відсутні проблеми і з переробкою, і зі збутом продукції».
Напевне, українським фермерам стане у пригоді й досвід одвічного нашого стратегічного партнера — Росії. Хоча, за словами президента Асоціації селянських (фермерських) господарств і сільськогосподарських кооперативів Росії Володимира Башмачникова, і росіянам у нас є чого повчитися: «Невдовзі — 16-й з’їзд фермерів Росії, буде що розповісти про свої враження... Довгі роки дві країни йшли «колесо в колесо». Ми одне одного слухали та запозичували досвід. Наприклад, зараз повезу додому вашу «Концепцію». Дуже хочеться, щоб і в Росії прийняли єдиний погектарний податок... Коли фермерів визнали, то їм запропоновували працювати на рівних із банками, з лізинговими компаніями, іншими структурами, але, спробувавши, вони відмовились. На рівних — це «обманка», потрібен спеціальний режим, умови, тоді й фермерство розвиватиметься».
Хоча розвивати треба не лише фермерство, а й усе агровиробництво в комплексі. Відрадно, що цей висновок також прозвучав під час з’їзду. Наголосив на цьому Міністр агрополітики Олександр Баранівський. На його думку, не можна ставити питання: фермерство — і тільки! З великими товаровиробниками можна нагодувати країну і дати продукцію на експорт. У дрібного — свої проблеми.
Міністр попросив підняти руку, хто взяв трактора під 30-відсоткове здешевлення і щоб це обійшлося без «відповідних видатків». Піднялася одна рука. За словами міністра, нинішня аграрна політика дасть змогу гармонійно розвиватися і на рівних умовах усім товаровиробникам. Як приклад він навів інформацію про домовленість між урядом та банкірами продовжити на цей рік компенсації за кредитними ставками. Відсотки за позиками становитимуть 17, а не 22—23 відсотка, як донедавна. Стосується це сільгоспвиробників усіх форм господарювання.
