відбулися в Гусятині на Тернопільщині й не лише зібрали чимало юних талантів із кількох областей України, а й показали багато цікавого, повчального та важливого

Несподіванки вражали й радували


Перша несподіванка, якою нас здивував Гусятин, — гурт молоді біля входу до районного Будинку культури. Мороз їм не перешкода. А веселий настрій — переконливе свідчення того, що вони прибули на бажане й потрібне свято.
Друга несподіванка — у вестибюлі. Там — самодіяльні захоплюючі виставки. Знайомимося з авторами однієї із них — вишивок хрестиком. Галина Живко з Тернополя почула по радіо про фестиваль і разом із сином Максимом, якому зараз уже 17, а вишиває з семи років, дісталися сюди. Для них цей фестиваль — можливість урешті-решт показати широкому загалові свої рукотворні твори.
Несподіванка третя. Тут я маю зробити уточнення. Ми прибули на завершальний етап фестивалю —нагородження переможців і заключний концерт. А конкурсні прослуховування і перегляд учасників уже відбулися перед цим протягом двох днів. Тож третьою несподіванкою для нас стала велика кількість лауреатів конкурсу — близько 40. Дипломи вони отримували з рук голови журі, Героя України, народного артиста України та СРСР, лауреата Шевченківської премії, академіка Анатолія Авдієвського, а також інших знаних у нас митців — народних артистів України: диригента, професора Ростислава Бабича, балетмейстера Миколи Коломійця, заслуженого діяча мистецтв України, ректора Київського інституту естрадного мистецтва Олександра Чуніхіна та ін.
Усі вони відклали нагальні справи й на три дні прибули до Гусятина. На власні очі побачили й почули юні таланти, які приїхали за власний кошт із багатьох областей. Окрім кількості учасників (понад 1000), фестиваль відзначався жанровою багатогранністю і неповторністю. Бо хоча й мав «стиснуту» назву «Пісенні Медобори-2004», однак, окрім пісень, там було немало номерів найрізноманітніших жанрів. Такого мистецького свята досі в Гусятині не бачили.
До речі, неподалік від Гусятина пролягає гірське пасмо Медобори, де весною і влітку росте безліч медоносних рослин. Тому й назву фестивалю таку дали.
Редакція нашої газети не лише була головним інформаційним спонсором фестивалю, а й надала свої призи. Один вручили Роману Злонкевичу, другий —Володимиру Фідику з Дрогобича Львівської області.


Це перший дитячий і юнацький


Ідея проведення такого фестивалю у Гусятині витала давно. Вона належить киянину, президенту Асоціації діячів естрадного мистецтва України Віктору Герасимову й заслуженому діячеві мистецтв України з Тернополя Євгену Ваврику. Та остаточне рішення довго не приймалося. Задум треба було підкріпити згодою багатьох інстанцій, фінансово. А тут ще час такий революційно-перебудовчий... Голові Гусятинської районної ради Ігорю Соболю, який залишився фактично один біля владного керма, не до фестивалю було. І все-таки Ігор Іванович сказав своє остаточне й вирішальне: фестивалю бути. Згоду-підтримку одержали і в обласній держадміністрації, від начальника обласного управління культури Валерія Бачинського. До підготовки й проведення фестивалю активно підключився єдиний із наявних на той час керівників райадміністрації, заступник голови Іван Криницький.
У день заключного концерту називали директорів багатьох підприємств, фірм, які одразу підтримали пропозицію не лише словом. Серед тих, хто зробив перший і найвагоміший внесок, — Іван Гута, керівник селянсько-фермерського науково-виробничого господарства «Мрія», Степан Коціра — керівник агрофірми «Нічлава», Зіновій Рогатинський — директор підприємства «Гетьман» та ще більше десяти інших.
А як оцінює, яке значення надає цьому святу заслужений діяч мистецтв України Віктор Герасимов?
— Це був перший в умовах нашого оновлення Всеукраїнський фестиваль дитячого і юнацького мистецтва, — коментує Віктор Володимирович. — Ми поставили завдання об’єднати творчі зусилля дітей, юнаків та молоді з усіх регіонів України у справі відродження кращих мистецьких традицій батьків і народження нових тенденцій розвитку сучасних форм духовного самовияву. У фестивалі взяли участь хори й оркестри, вокальні, інструментальні, хореографічні, циркові ансамблі, солісти, танцюристи, читці, виконавці оригінального жанру. Це засвідчило багатогранність їхніх мистецьких захоплень, наявність педагогів-наставників, які прилучають до світу прекрасного своїх вихованців.
Наша Асоціація діячів естрадного мистецтва проводить не перший такий масовий захід. Але цей фестиваль, попри деякі неузгодження, на мою думку, видався найкращим, найзмістовнішим.
До того, щоб фестиваль удався, чимало зусиль доклали головний режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Євген Ваврик, музичний керівник, композитор Леонід Попернацький, директор програми Леонід Дехтяренко. А влучні, доречні інтонаційні акценти й крапки на заключному концерті розставляла ведуча Лариса Недін — головний редактор Головної редакції популярної музики та розважальних передач Національної радіокомпанії. Вона надала заключному концертові особливого шарму, яскравості й значущості.


...У кафе «Орися»


біля села Оришківці чемний господар Ярослав Ігляр частує відвідувачів смачним обідом. А з невеликої сцени його син Іван із другом Павлом Леншишиним «пригощають» чудовими мелодіями й піснями. Не приховує батько своєї гордості. Син-бо не просто кав’ярний музика. Він лауреат фестивалю, який щойно завершився. Тож цей фестиваль для Ігоря, як і для всіх переможців та учасників, — добра згадка-пам’ять на все життя. Світла й обнадійлива перша сходинка у складне й прекрасне мистецьке майбутнє.

Тернопільська область.