Виявляється, Голова Верховної Ради України Володимир Литвин раніше, коли бачив суд, то переходив на інший бік вулиці. А от тепер він намагається наблизити судову владу до народу, оскільки вона має служити людям і забезпечувати реальний захист прав людей і їх інтересів. Крім того, на вчорашньому розширеному засіданні президії Верховного Суду України, Ради суддів та колегії Державної судової адміністрації України голова парламенту заявив про можливе викладення Бюджетного кодексу в новій редакції, оскільки він не надто сприятливий для суддів з точки зору їх фінансування. Водночас кілька пленарних тижнів мають бути виділені для розгляду законопроектів, пов’язаних із судочинством.
У свою чергу Голова Верховного Суду України Василь Маляренко зазначив, що в Україні дедалі більше довіряють судам, про що свідчить зростання кількості судових справ, зокрема на дії та бездіяльність державних органів. Ще одним показником зростання професіоналізму суддів можна назвати той факт, що 90 відсотків рішень апеляційних судів залишають у силі рішення місцевих. Проте у функціонуванні судової системи є чимало проблем. Перша з них, на думку В. Маляренка, — проблема нормативного забезпечення правосуддя і незалежності суддів. До того ж відсутнє загальне бачення шляхів реформування судової системи, недосконала структура судів, низький рівень професіоналізму та відповідальності окремих суддів. Здійснювана судова реформа просувається повільно і не дає бажаних результатів, зокрема, вона лише віддалила людину від правосуддя. Загалом перспективи подальшого здійснення судової реформи викликають у Маляренка занепокоєння. Так, нині виникла ідея позбавити ВСУ касаційних повноважень, унаслідок чого він втратить важелі впливу на практику застосування судами законодавства і не зможе забезпечити однакове застосування законів. Для вдосконалення діяльності судової системи Голова ВСУ пропонує поглибити спеціалізацію судів, тобто створити кримінальні, транспортні, податкові суди, а також розмежувати справи між загальними і господарськими судами за категоріями справ.
Головним аргументом, який, на думку багатьох, може забезпечити незалежність суддів, є їх належне матеріальне забезпечення. Як зазначалося, можливість матеріальної незалежності взагалі викликає сумнів уже з огляду на те, що кошти на фінансування судової системи визначає Мінфін під час підготовки держбюджету, а він не дуже щедрий. Як наслідок, лише 48 судів України відповідають вимогам, які висувають до приміщень, в яких має здійснюватися правосуддя. Крім того, зростаючі вимоги до ведення процесу, такі як обов’язкове фіксування процесу технічними засобами, також потребують додаткового фінансування. Присутня на розширеному засіданні Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко зобов’язалася співпрацювати з судовою владою в усьому, що стосується забезпечення її незалежності, і внесла пропозицію щодо пошуку альтернативних джерел фінансування судів за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб. Ще однією цікавою ідеєю прем’єра є призначення суддів місцевих судів не в Києві, а у відповідних областях.
Сподіваємося, що після оприлюднення основних проблем та напрямів розвитку представники всіх гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової — сприятимуть позитивним зрушенням у цій сфері і створенню інституту реального захисту прав фізичних і юридичних осіб.