Торік рибний ринок України стрясали численні скандали, головними фігурантами яких були керівники Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України. Оператори рибного ринку обвинувачували ветеринарний департамент у створенні подвійних стандартів і лобіюванні монополізації рибного ринку окремими комерційними структурами. Керівництво ветеринарної медицини пояснювало свою позицію потребою посилення контролю за якістю імпортованої продукції.

Цей конфлікт у результаті спричинив, за оцінками деяких фахівців, зростання удвічі цін на рибопродукцію, яка до того ж стала практично дефіцитом: за даними Держзовнішінторгу в першому півріччі 2004 року обсяги імпорту мороженої риби, порівняно з 2003-им, зменшилися за окремими позиціями більш як на 80 відсотків. Крім того, через зменшення імпорту сировини бюджет торік, за оцінками ЗМІ, недоодержав більш як 40 млн. дол. США. Останнім часом конфлікт спалахнув з новою силою. Цього разу вже всередині ветеринарного департаменту, і стосується він не тільки питань імпорту сировини, а й керівництва усією структурою ветеринарної медицини України. Так, із критикою деяких дій голови ветдепартаменту Петра Вербицького виступили керівники Одеської регіональної служби ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні й транспорті, що провели наприкінці минулого року прес-конференцію в агентстві УНІАН. Зокрема, на ній заступник начальника Одеської регіональної служби санітарно-ветеринарного контролю і нагляду на кордоні й транспорті Малік Ісламов повідомив:
— Наприкінці листопада 2003 року Держмитслужба України розповсюдила лист, у якому йшлося про те, що окремі країни почали інтенсивне вивезення зі своїх складів забракованої мороженої риби. А 20 січня наступного року з’явився наказ № 1 Державного департаменту ветеринарної медицини про посилення контролю за безпекою імпортованих риби та рибопродуктів. На додаток до цього наказу ми і держветлабораторії одержували розпорядження про посилення контролю за ввезенням рибопродукції конкретними компаніями.
— А чи був список компаній, які не попадали під «посилений контроль»?
— У мене немає офіційних документів на підтвердження цього факту.
— У чому причина вашого конфлікту з керівництвом Держветдепартаменту?
— Фактично у відмові виконувати накази, котрі, на мою думку, не відповідали чинному законодавству. Посилаючись на закон «Про держслужбу», я письмово заявляв про мою незгоду з деякими розпорядженнями, але аргументованих відповідей не одержував, натомість без пояснень мене вивели із кадрового резерву на просування по службі. Мені довелося також двічі звертатися до міністра АПК із проханням призначити компетентну комісію і перевірити ситуацію з імпортом риби. В результаті цих звернень було створено дві комісії з перевірки фінансово-господарської діяльності... нашої служби, яку, до речі, до цього перевіряли вже не раз. Тож тепер навряд чи хтось із ветеринарних фахівців в Україні насмілиться звертатися по допомогу до міністра. А ми тим часом готуємо звернення до суду про бездіяльність міністерства у питаннях, які стосуються економічної та санітарної безпеки країни. В період з лютого до травня 2004 року нами було затримано значну партію рибопродуктів із США та Канади, у тому числі й таких недешевих, як кета і горбуша, термін виготовлення котрих, згідно з чинними ГОСТами України, було вичерпано, а також допущено низку порушень законодавства України в галузі безпеки продовольства. Про це було повідомлено до ветдепартаменту. Через деякий час я одержав наказ, у якому повідомлялося, що наша служба нібито «безпідставно затримує вантажі», у зв’язку з чим мене пропонувалося усунути від контролю за пересуванням рибопродуктів терміном на... п’ять днів. За цей час рибопродукти було розмитнено. Я писав Петрові Вербицькому, що не погоджуюся з цим наказом, наполягаючи на проведенні службового розслідування, але відповіді від нього не одержав. У судовому порядку мені вдалося довести, що вантажі були затримані нашою службою на законних підставах, однак реакції з боку Вербицького донині немає, і його протизаконний наказ не скасовано.
— А загалом усні накази з ветдепартаменту часто надходять?
— Я вважаю, що може бути і така форма управління, але часто-густо нам доводиться стикатися з тим, що усне розпорядження не відповідає даному раніше розпорядженню письмовому. Та й довести факт такого розпорядження практично неможливо, і нам, на превеликий жаль, доводилося іноді вдаватися до методів «технічної фіксації» деяких телефонних розпоряджень. Особисто я завжди просив своє керівництво дублювати усне розпорядження письмовим. Якщо ми відмовлялися виконувати усні вказівки, доходило до того, що накази віддавали начальникам пунктів, тобто нашим підлеглим. Наприклад, у січні 2004-го до Миколаєва надійшло 15 тонн червоної ікри із США. Одержувач — та сама компанія, що згадувалася у зв’язку з кетою. Наш структурний підрозділ у Миколаєві, не сповістивши нас, разом з ветлабораторією видав дозвільні документи. Однак керівництво нашої служби, провівши службове розслідування і звільнивши начальника пункту (начальника облветлабораторії також було звільнено), зуміло вчасно втрутитися в ситуацію і заборонило розмитнення цієї ікри, бо та маса, яку намагалися завезти, ікрою була дуже давно. Після чого зателефонували з департаменту новому начальникові пункту в Миколаєві з вимогою прискорити оформлення нового ветеринарного свідоцтва, але той відмовився виконувати усне телефонне розпорядження. Все-таки ту «ікру» без відома нашої служби вдалося розмитнити і вивезти з Миколаєва. І, на жаль, подібні факти непоодинокі!
— Ви конфліктували тільки через рибу?
— Ні, в 2002 році ми затримали 1282 тонни м’яса птиці із США, бо, з’ясувалося, що в тарі було не м’ясо, а шиї, каркаси, шкіра, до того ж такі, що розморожувалися в процесі транспортування. Я і мої співробітники в Одеському морському порту відмовилися виконувати усну вимогу пропустити цей вантаж. На той момент уже встигли вивантажити майже 700 тонн, і мене з колегами намагалися примусити видати на них документи. Після моєї відмови ветдепартамент був змушений сформувати комісію, якій ми показали це «м’ясо птиці». У результаті вже відвантажені 700 тонн завантажили назад на судно і благополучно відправили за межі України. Пам’ятаю, ветеринарний департамент одержав за це заохочення від уряду.
— А що відбувається нині?
— Можна припустити, що ветдепартамент розпочав проти керівництва нашої служби справжню війну: він утворює різні комісії і перевірки, звільнили начальника служби, призначивши на його місце людину, яка взагалі ніколи не працювала на кордоні та транспорті. Хоча це не перший випадок такої «кадрової політики». Подібне відбулося у квітні з нашими колегами з Південно-Західної регіональної служби (Київ), де на керівництво такою складною і відповідальною ділянкою призначено людину, котра також взагалі не має досвіду роботи в нашій галузі. А, приміром, рядова співробітниця департаменту, яка ніколи практично не працювала на кордоні та транспорті, раптом стала начальником цілого відділу, який відповідає за держветконтроль на кордоні та транспорті в Україні. Формують нові, нікому не зрозумілі посади, призначені тільки для Одеської служби. Мені довелося доводити своєму керівникові Вербицькому, що нові посади держслужбовців уводяться тільки через Кабінет Міністрів, і коли Головне управління Держслужби України підтримало мене, йому довелося скасувати свої накази.
Я вважаю, що постійна зміна «правил гри» ускладнює нашу роботу. Узяти хоча б ситуацію з горезвісними 3,08 тис. тонн морожених оселедців виробництва норвезької фірми «Весткоаст», затримка яких у березні 2004-го за прямою вказівкою Вербицького спричинила величезний резонанс. На початку квітня було видано розпорядження про патрання цієї риби. Потім у середині травня умови промпереробки пом’якшили, а в червні перше розпорядження взагалі скасували, і риба безперешкодно надійшла на ринок.
— Із чим, по-вашому, пов’язана така політика керівників ветдепу?
— Дати чітке визначення такій політиці важко. На моє переконання, фахівці ветеринарної медицини регіональних служб і донині, на жаль, не мають чітких інструкцій з проведення ветсанконтролю, хоча накази про необхідність створення таких інструкцій Вербицький видає регулярно.
Нині стало зрозуміло, що за напружену ситуацію на рибному ринку України повинні, врешті-решт, відповідати конкретні чиновники.

***


Проблем в управлінні ветеринарною службою як стверджують фахівці, варто було очікувати. Адже ще в 2003 році аудитори з Рахункової палати Верховної Ради під час планової перевірки ветдепартаменту дійшли висновку про неефективне використання бюджетних коштів керівниками ветдепу. Зокрема, в галузі реорганізації системи управління. Так, за програмою «Керівництво і управління в сфері ветеринарної медицини» Державний департамент ветеринарної медицини України тоді одержав із бюджету 33,6 млн. гривень, призначених для приведення системи управління в цій галузі до норм СОТ.
Але реформування галузі й приведення її до норм СОТ, за висновками аудиторів, на жаль, не відбулося. На їх думку, саме відсутність контролю з боку керівництва МінАПК, яке є головним розпорядником коштів, і призвело до того, що Держветдепартаментом «із бюджетними правопорушеннями використано 10,8 млн. грн., із них не за цільовим призначенням — 865,4 тис. грн.».
Здивувало аудиторів і зволікання зі створенням системи єдиних тарифів на ветеринарні послуги, що створило умови для вільного використання 150 млн. гривень на рік.
Перевірка засвідчила, що всі ветеринарні лікарні спроможні себе утримувати самостійно. І якби їм було надано можливість здійснювати самофінансування, то тільки в 2003 році економія коштів держбюджету становила б
10 млн. грн.
Для об’єктивності викладення суті проблеми «Голос України» звернувся за відповідними роз’ясненнями до керівництва Мінагрополітики України і департаменту ветеринарної медицини. Нижче публікуємо з деякими скороченнями відповідь голови Державного департаменту ветеринарної медицини Петра Вербицького.