Переді мною — дві ікони. Дерев’яні, потьмянілі від часу, з легкою павутиною зморшок по малюнку. Програміст Микола Мартиненко вводить у комп’ютер їхні дані — назву, наявність окладу, розміри, матеріал. Дивлюся на годинник. Не минуло і трьох хвилин, а на екрані повна характеристика ікон. І відповідь: оригінал чи копія, чи являє цінність, а якщо так, то де офіційно знаходиться.
— З такою операцією, — каже програміст, — впорається навіть першокурсник, якщо добре простудіює курс ідентифікації культурних цінностей у Дніпропетровській академії митної служби України.
На кафедрі основ мистецтвознавчої експертизи і гуманітарної підготовки, а також у її дослідній лабораторії митної експертизи культурних цінностей і об’єктів інтелектуальної власності вузу вже сім років створюють паперовий і електронний варіанти унікальної програми з визначення, обліку і контролю за збереженням багатств вітчизняної культури.
— І наша, і світова система контролю за міграцією цінностей через кордони, на жаль, недосконала, — розповідає начальник кафедри, доктор філологічних наук, професор Ольга Калашникова. — Вона не завжди надійно захищає від незаконного вивезення національні цінності.
Відомо, що на митниці треба пред’явити свідоцтво на право вивезення предметів культури, їхній перелік і фотознімки. Ці документи зазвичай видає і візує державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей, а також її вісім регіональних філій. Служба належить Мінкультурі. Тільки її експерти можуть офіційно давати правову оцінку і «добро» на ввезення-вивезення культурних цінностей. Із шести обов’язкових при цьому свідоцтв (ім’я автора роботи, її назва, дата виготовлення, техніка виконання, вартість і розміри) митники під час огляду могли підтвердити лише останнє — розмір. Інше було для них, як темний ліс. Тому завжди була загроза проморгати вивезення, скажімо, оригіналу відомої картини, замість пред’явленої під час ввезення її копії. І навпаки. Тим більше що з майже 200 контрольно-пропускних пунктів тільки на дев’ятьох працюють професійні експерти-мистецтвознавці. Ось і вирішили у Дніпропетровській митній академії придумати так звану єдину модель-матрицю для ідентифікації культурних цінностей. Щоб будь-який дипломований митник міг впоратися з обов’язками експерта. Для цього розробили форми з описом основних топологічних ознак цінностей. Розбили їх за групами — монети, ікони, живопис, графіка, музичні інструменти, кераміка тощо. Підготували словники і переліки всіх правових документів за темами.
— Уже віддрукували такі посібники з ілюстраціями і словниками з ікон, музичних інструментів, кераміки, — каже Ольга Калашникова.
— Готовий до друку такий само посібник зі зброї. На черзі — з монет і ювелірних виробів. Є такі «путівники» і в електронному вигляді. Робота дуже трудомістка, адже треба вивчити багато каталогів, довідників, підібрати знімки і картини.
Ольга Леонідівна каже, що закінчено підготовку до друку докладного ексклюзивного спецкурсу з ідентифікації і вартісної оцінки культурних цінностей. З кольоровими ілюстраціями, прикладами, документами. Цієї книги з нетерпінням чекають митники України, колеги із СНД. Цікавилися цим і гості із французької митниці, котрі приїхали в дніпропетровську академію.
Такий підручник міг би вже допомагати митникам. Але відшукати 120 тисяч гривень для його видання виявилося складно. Згодилися допомогти спонсори. Книга вийде у світ улітку. А поки що студенти академії конспектують основи цього курсу з екрана комп’ютера. І небезуспішно. Наприклад, до випускниць Віолетти Раздаражнюк і Карини Мельниченко, які працюють на митному посту Дніпропетровського міжнародного аеропорту, вже звертаються по консультації. Завдяки отриманим у вузі навичкам співробітник цього самого поста Максим Рябко допоміг запобігти вивезення за кордон цінного годинника, а співробітниця Євпаторійської митниці Олена Гаспарян — партії рідкісних монет.
Цим літом Дніпропетровська академія митної служби України проведе четвертий випуск своїх вихованців. Якщо зважити на те, що щорічно звідси в середньому виходить по 200—300 фахівців, а також, що багато хто проходить тут додаткову допідготовку, з новаторськими розробками вузу знайома більша частина 20-тисячного загону нашої митниці. А це важливо. У 1999 року митники затримали цінностей на більш як 7,2 млн. грн. А скільки цінностей недосконала система контролю пропустила? В академії впевнені, що такого не буде, якщо всі митники освоять розроблену тут нову методику. Як жартують професіонали, через кордон і цінна муха тоді не пролетить.
