Віднедавна ті, хто претендує на одержання житлових субсидій чи соціальних допомог, можуть чекати до себе в гості державних соціальних інспекторів. У їхні обов’язки входить обстежити матеріально-побутовий стан сім’ї, поцікавитися вашими доходами за місцем роботи, в бюро технічної інвентаризації — чи не маєте ви ще однієї квартири, перевірити достовірність виданих довідок тощо.
— Не хочу образити представників цієї служби, але, якщо відверто, державним соціальним інспекторам не завжди раді. Бо навряд чи комусь хочеться, щоб нюанси приватного життя, як, скажімо, чим харчується сім’я, чим вона володіє тощо, стали відомі широкому загалу? — цікавлюсь у заступника міського голови Рівного, депутата Рівненської обласної ради Світлани Богатирчук-Кривко.
— Справді, такий момент має місце. Але коли людина подає документи на одержання, скажімо, субсидії, вона дає згоду на те, щоб обстежили її побутові умови. Якщо державного соціального інспектора тричі не пустять до квартири впродовж обумовлених угодою десяти днів, то заявнику буде відмовлено у наданні пільг. Між іншим, люди можуть не турбуватися, що їх приватне життя набуде розголосу — державні соціальні інспектори гарантують конфіденційність у цьому питанні, — каже Світлана Богатирчук-Кривко.
— Ви маєте рацію, наші фахівці не завжди бажані гості. Бо мали місце випадки, коли їм погрожували і навіть били, — долучається до розмови головний державний соціальний інспектор управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому Наталя Колос. — Тому в деякі квартири ми направляємо не одного, а кількох представників.
— Мені не хотілося б, щоб у людей склалася думка, ніби державні соціальні інспектори — це якийсь черговий каральний орган. Швидше, це служба соціальної справедливості. І запровадили її для того, щоб захистити державу від зловживань громадян, які приховують свої реальні прибутки, претендуючи на субсидію чи соціальну допомогу, — розповідає Світлана Богатирчук-Кривко. — Починаючи з 2002-го і до 2004 року, завдяки службі державних соцінспекторів виявлено недостовірну інформацію на одержання субсидій від відповідно 192, 115 і 35 сімей, а також у ці роки повернено державі відповідно 53,7, 58,5 та 56,4 тисячі гривень.
Можна дивуватися винахідливості громадян, які намагаються обійти закон, щоб одержати субсидію. Виявлено, скажімо, чимало випадків, коли заради цього жінки відмовляються від аліментів, підприємці показують нульові прибутки і навіть збитковість, а окремі громадяни приховують той факт, що вони — власники транспортних засобів, термін служби яких — до десяти років.
— Рівненська сім’я, де є четверо дітей, вдалася до хитрощів: одну з кімнат чотирикімнатної квартири відвела старшому сину, який досяг повноліття, зареєструвала його як платника комунальних послуг, переписала на нього мікроавтобус. Сюди ж, до його кімнати, знесли всі цінні речі: комп’ютер, телевізор, музичний центр, килими. Тож коли у квартиру завітав державний соціальний інспектор, розкішно було лише в кімнаті сина, на іншій площі квартири — більш ніж скромно. У такий спосіб багатодітна сім’я намагалася переконати держслужбовця, що вони мешкають у злиднях. Та й статус багатодітної сім’ї давав їм певність, що субсидію все-таки призначать, — розповідає Світлана Богатирчук-Кривко.
Люди вдаються навіть до фіктивних розлучень, щоб одержати житлові субсидії. Один з таких випадків уже гуляє по Рівному як анекдот: дружина домоглася фіктивного розлучення, а чоловік уявив себе по-справжньому вільним від шлюбу і швиденько обзавівся новою пасією. Ось і вийшло, що жінка перехитрувала не так державу, як себе.
— Буває, коли претенденти на субсидії хитрують: доки чекають державного соціального інспектора, віддають на цей час телевізор, побутову техніку сусідам, щоб переконати — сім’я живе бідно, — розповідає Наталя Колос.
— А чи був хоча б один випадок, коли соціальні інспектори навпаки допомагали справді бідним одержати субсидію чи соціальну допомогу? — цікавлюсь у моїх співрозмовниць.
— Траплялось і таке. В одній квартирі мешкав студент, у якого померла мама. Залишилися борги з квартплати, які юнакові (а він і без того бідує) не було чим погасити. Звичайно, це питання розглянули на комісії при міськвиконкомі і знайшли спосіб, як допомогти сироті. Крім того, посприяли, щоб його з платної форми навчання перевели на державну, — каже заступник міського голови.
А загалом, як свідчить статистика, запровадження посади державних соціальних інспекторів та розширення їх повноважень економічно виправдало себе: знаючи умови перевірки, на 20 відсотків поменшало громадян, які нечесним способом намагались одержати субсидію. Інша річ, що таких інспекторів у Рівному лише вісім, та й зарплата у них невисока — така, як, зрештою, у більшості держслужбовців.
— А чи останній чинник не підштовхне їх до якихось зловживань? — цікавлюсь у Наталі Колос.
— По-перше, ми ретельно добираємо кадри. По-друге, зловживання ними неможливе з тієї причини, що державний соціальний інспектор — це не остання інстанція, яка у спірних чи сумнівних моментах вирішує долю надання субсидії або допомоги тій чи іншій сім’ї. Це питання розглядається на засіданні комісії при міськвиконкомі, документи перевіряють ще й інші посадові особи. До того ж ми час від часу проводимо ротацію державних соціальних інспекторів по мікрорайонах міста, тож якщо один з інспекторів заплющив би очі на обман, його виявить інший.

Рівне.