Заява депутатської фракції Народної аграрної партії України
 

Депутатська фракція Народної аграрної партії України не раз привертала увагу громадськості, владних структур до проблеми цінового диспаритету, як системи економічного визиску села. На жаль, якісних зрушень у напрямі подолання цієї спадщини радянських часів поки що немає. Це красномовно засвідчує й ситуація в енергозабезпеченні села.
Як відомо, постачання електроенергії агропромисловому комплексу від Єдиної енергетичної системи України здійснюють обласні енергетичні компанії, які стали власниками регіональних електромереж. Обленерго, користуючись своїм монопольним становищем, безцеремонно нав’язують сільським споживачам відверто невигідні умови своїх послуг — від необгрунтовано високих тарифів до непомірно жорстких санкцій за порушення договірних умов електропостачання.
Особливу стурбованість викликає поширення практики нічим не мотивованого заниження граничних лімітів споживання електроенергії. Перевищення їх автоматично тягне за собою жорсткі санкції. Крім того, за несвоєчасне проведення розрахунків селяни мусять платити штрафи у п’ятикратному розмірі заборгованих сум.
Великої шкоди економіці сільськогосподарських підприємств було завдано три роки тому, коли Національна комісія з регулювання електроенергетики України скасувала пільгові тарифи на електроенергію для підприємств АПК. З того часу ціни зросли майже вдвічі. Сьогодні, наприклад, селянам продають електроенергію за ціною, яка на 40—60 відсотків є вищою, ніж для промислових споживачів, хоча ще п’ять років тому тарифи для споживачів 1 і 2 класу були практично однакові.
Істотна різниця тарифів на електроенергію спостерігається і на рівні областей. Скажімо, якщо у Вінниці промислові підприємства платять по 16,6 копійки за кіловат, то селяни — 26,24 копійки. У Кіровограді: 17,4 — промисловість, 27,7 — село. Тернопіль: 17,2 — промислові споживачі, 26,3 — аграрії.
Водночас самі постачальники купують цю електроенергію на оптовому ринку за однаковою ціною. У січні 2005 року вона становила 16,3 копійки за кіловат. Усе, що зверху, — це вартість послуг з доставки. Однак споживачі другого класу, тобто селяни, крім вартості послуг, не знати з якого дива, повинні ще й відшкодовувати всі технологічні втрати електроенергії у мережах, зокрема й крадіжки. А втрачається і розкрадається у мережах чимало — від 15 до 30 відсотків загального обсягу поставок електроенергії.
Дивно, але все це робиться з благословення НКРЕ, яка затверджує тарифи і повинна суворо контролювати їхню структуру.
За такої політики селяни приречені бути вічними боржниками енергетиків. Нині цей борг, з врахуванням штрафних санкцій, сягнув майже 700 мільйонів гривень. Це ставить село на коліна. Адже питома вага електроенергії у структурі собівартості сільгосппродукції є досить великою.
З метою врегулювання названих вище проблем та захисту сільськогосподарських товаровиробників від свавілля постачальників електроенергії народні депутати — члени фракції Народної аграрної партії Катерина Ващук та Анатолій Гіршфельд ще в 2003 році внесли на розгляд Верховної Ради України два законопроекти, які передбачають зміни чинних законів у частині оптимізації тарифів на електроенергію та скасування штрафних санкцій. За наполяганням фракції ці законопроекти включені до порядку денного сьомої сесії. Ми домагатимемося невідкладного їх розгляду.
Водночас депутатська фракція Народної аграрної партії України звертається до новоствореного Кабінету Міністрів України з наполегливим проханням втрутитися у ситуацію з енергозабезпеченням АПК і покласти край політиці економічної дискримінації села. Держава мусить повернутися обличчям до свого годувальника.


Катерина ВАЩУК, уповноважений представник фракції.