Багато років мешканці поліських сіл Рівненщини по-доброму заздрили селянам з південних районів, в оселях яких давно з’явився природний газ. Однак за останні кілька літ активно газифікують і села рівненського Полісся. Лише у 2004-му голубий вогник прийшов у 61 населений пункт.
Для поліщуків природний газ — це не лише можливість наблизити побутові умови до міських, а й екологічна безпека. Адже поліські села свого часу постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, тож, використовуючи для опалення осель радіаційно забруднені дрова, селяни не додавали собі здоров’я.
Однією з перших у селі Малинськ Березнівського району (його віднесено до «чорнобильських») дочекалася природного газу вчителька-пенсіонерка Тамара Федорівна Дума. Цьому жінка дуже зраділа, бо діти виросли, розлетілися з рідної домівки, а самій їй важко заготовляти дрова — літа беруть своє.
— Досі так звані «чорнобильські» села газифікували за рахунок держави. Однак коли з коштами стало сутужніше, почали самі шукати вихід, — розповідає голова Малинської сільської ради Анатолій Крока (до складу Малинської сільради входять села Малинськ, Малушка і Карачун. — Авт.). — Головне, щоб газопровід проклали до населеного пункту, а там уже самі громадою справлялися. Крейсерська місія сільвиконкому полягала в тому, щоб знайти способи, як здешевити роботи з газифікації, бо самі знаєте, що в селі мільйонерів немає. Прокладаємо газопроводи вулицями, а далі — кожен господар, залежно від власних фінансових можливостей і бажання, підводить газ до своєї домівки.
— Створили кооператив винятково на громадських засадах, з допомогою вуличних комітетів зібрали у людей кошти, закупили труби, уклали угоди з підрядниками на виконання робіт, — каже малинський сільський голова.
— Уже газифіковано по сільраді понад чотириста дворів, — радіє Анатолій Крока. — Газифікацію бюджетних установ сільвиконком узяв на себе.
Якщо в Малинську газифікація набрала активних темпів, у Малушці — взяла старт, то для мешканців невеличкого поселення Карачун перспективи практично немає. Карачун добрий десяток — ще з радянських часів — має ярлик «неперспективного»: населення старіє, тут мешкає близько сорока пенсіонерів, тож навіть статус села до нього застосовують з великою натяжкою. Відтак постає запитання: чи варто вести сюди газопровід? Тим паче, для цього потрібно робити прокоп під залізничною колією, що обійдеться дуже дорого.
— Усе магістральне відгалуження вуличного газопроводу кооперативи безкоштовно передали на баланс Березнівського управління з експлуатації газового господарства, уклали договори про подальше підключення абонентів за винятковим дозволом кооперативів та письмовим погодженням сільради, — підсумовує Анатолій Крока. — Цим громада убезпечила себе від того, що хтось безплатно скористається прокладеним за її кошти вуличним газопроводом.

Рівненська область.