У колгоспно-радянські часи газетні публікації на тему посівної зазвичай починалися з докорів, адресованих голові якогось сільгосппідприємства або райдержадміністрації: весна, мовляв, на носі, а в нього техніка не готова. Приблизно у схожій авральній ситуації опинився нині й новий аграрний блок уряду. Час — у поле, а, згідно зі статистикою, не відремонтовані третина тракторів, кожна четверта сівалка, кожен п’ятий плуг... Техніка, яку збережено ще з часів Союзу і яка числиться на балансі в багатьох господарствах, давно перейшла критичну межу зношеності і потребує значних витрат на ремонт.

Нова техніка є, але в аграріїв немає грошей на її придбання. Кожне третє господарство закінчило рік з від’ємною рентабельністю, ще третина ледь звели кінці з кінцями — вийшли на рівень беззбитковості. За логікою, лише остання третина підприємств здатна розширювати виробництво, оновлювати парк сільськогосподарських машин. Водночас товаровиробникам новий Кабінет Міністрів уже пообіцяв усіляку підтримку. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко (ще до офіційного вступу на посаду) провела першу нараду саме з питань АПК, на якій заявила: «Питання розвитку села стануть одним із пріоритетів діяльності нового уряду».
Якщо це не декларативні наміри — потрібно шукати можливості кредитування агровиробника, зробити так, щоб передбачені в держбюджеті під проведення польових робіт кошти прийшли в село вже нині, а не, як це буває, у кращому разі, наприкінці року. Доведеться шукати цінові компроміси з виробниками добрив, горючки... Яка користь від селітри, якщо вона до літа пролежить на складах, а потенційний покупець-аграрій посіє добірне насіння в непідготовлений ґрунт.
Чи взяти техніку. Про те, що вона в нас є, наочно продемонструвала
І Міжнародна сільськогосподарська виставка «ІнтерАГРО-2005». На іноземному ковроліні у величезних критих павільйонах столичного виставкового центру «КиївЕкспоПлаза» зручно розмістилися трактори, плуги, культиватори, сівалки, борони, обприскувачі, машини для внесення добрив, комбайни... До того ж переважно Made іn Ukraіne. Можна переконатися навіч: хоча за останнє десятиліття в нашій країні платоспроможний попит на сільськогосподарську техніку з боку аграріїв упав у десятки раз, основний постачальник машин для українського села — вітчизняне сільгоспмашинобудування — ледве витримало це найтяжче випробування. Більше того, заводи галузі модернізують свій технологічний процес, конструюють і освоюють виробництво нових машин.
На виставці менеджери підприємств переконували потенційних покупців: вітчизняне сільгоспмашинобудування готове на всі сто забезпечувати потреби аграріїв у найрізноманітніших комплексах машин для обробітку ґрунту, прополювання... Про те, що вітчизняна аграрна техніка часом не поступається імпортним аналогам, свідчить такий факт: значна частина вироблених на українських потужностях сільгоспмашин іде на експорт.
А що ж український ринок? Каменем спотикання залишається безгрошів’я хліборобів, яке вже набило оскому. Замкнуте коло — задачка не з легких для нового уряду... Втішає те, що Кабмін уже почав її розв’язувати: нещодавньою постановою продовжено дію механізму 30-відсоткового здешевлення для аграріїв вітчизняної сільгосптехніки. Адже навіть у країнах—нових членах Євросоюзу, де хлібороби багатші за наших, компенсується половина вартості сільгоспмашин, якщо техніка, звичайно, виготовлена в ЄС.