Із досьє «ГУ»


Ігор ОСТАШ, народний депутат України трьох скликань. Одинадцять років у великій політиці. Народився 1959 року, за фахом філолог-славіст, правознавець. Віце-президент ПА ОБСЄ, заступник голови Комітету ВР у закордонних справах, член правління партії «Наша Україна». Володіє дев’ятьма мовами. Його багатство — велика кількість друзів. Зокрема, серед європейських політиків. З дитинства мріяв бути дипломатом. Оскільки його робота пов’язана із зовнішньою політикою, вважає, що ця мрія частково вже здійснилася.

— Чи може ця мрія здійснитися остаточно?
— Поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Я залишаюся активним політиком незалежно від того, де буду працювати: в парламенті чи в урядових структурах. Для мене надзавдання —Україна як самостійний політичний гравець, народ якої поважатимуть у світі.
— Ви вважаєте себе професійним політиком. З чого для вас складається це поняття?
— Насамперед — це добросовісне ставлення до своїх обов’язків. Активна робота в партії. Я завжди намагався бути в одній альпіністській зв’язці зі своїми виборцями. Потрійне обрання по одному округу, гадаю, є свідченням певного рівня мого професіоналізму. Крім того, робота на посаді віце-президента ПА ОБСЄ дала мені дуже багато в цьому сенсі. І сьогодні я особливо гордий тим, що я є українським політиком. Щоденно отримую листи і телефонні дзвінки від моїх закордонних колег, які підтримують Україну.
— Якщо б Захід не підтримав помаранчеву революцію, сценарій розвитку подій міг бути інакший?
— Як політик-міжнародник можу сказати, що хоча зовнішнє втручання з усіх боків було дуже активне, все-таки ключове питання конфлікту було вирішене українською інституцією — Верховним Судом України. І транслювання його засідання в прямому ефірі було шокуючим для західних політиків, тому що це свідчення дуже високого рівня демократії. Так само, як і останні теледебати. Тобто ми показали кращі зразки демократії. Як на мене, не європейці допомагали нам, а ми: тих, хто приїздив, заряджали позитивною енергією, яку випромінював Майдан.
— Що має змінитися у нашій зовнішній політиці?
— Має витримуватися норма Конституції, за якою парламент повинен визначати основні засади зовнішньої політики. На жаль, останнім часом ми були свідками вакханалії, коли МЗС керували з президентської адміністрації. Я переконаний, що після наступних парламентських виборів центром прийняття рішень у зовнішній політиці буде Верховна Рада. І Україна має реальний шанс перетворитися з об’єкта зовнішньої політики, яким дуже часто маніпулювали, на самостійного гравця. Ми вже стали беззаперечним лідером у демократичних процесах на пострадянському просторі. Нині наша зовнішня політика має позбутися шарахання. Стати прозорою і послідовною завдяки зміні механізму прийняття рішень. Водночас особливою темою залишаться відносини з Євросоюзом. Ми повинні діяти надзвичайно активно, максимально використовуючи енергію, що йшла з Майдану. Я переконаний, що вступ України до ЄС відбудеться, коли я ще буду активним політиком.
— Як рідні ставляться до вашої професії?
— Моя дочка Наталка — студентка Інституту міжнародних відносин. Вона пішла дорогою батька. Дружина — Марина Гримич — є хорошою, на мій погляд, письменницею. Вона вже опублікувала чотири романи. Три з них стали лауреатами літературної премії «Коронація слова». В її романах я дуже часто бачу себе. Свої вчинки, погляди. Себе в парламенті. Наприклад, у «Варфоломієвій ночі», присвяченій процесу виборів, або в «Егоїсті», який став одним із небагатьох політичних романів в Україні. А мій дев’ятирічний син вже грає у президентські вибори. Нещодавно я прийшов додому і отримав від Данила бюлетень для голосування та його програму як кандидата. Найбільше мене вразив заклик у цій програмі: «Довіртеся мені!». Ймовірно, що він, як і дочка, піде моїм шляхом.
— Під час презентації українського перекладу чергової книжки про Гаррі Поттера вас було обрано «Гаррі Поттером серед дорослих». Якби ви справді вміли чаклувати, то що зробили б?
— Намагався б реалізувати сценарій книжки про потаємну кімнату. Якщо пам’ятаєте, в ній жив страшний василіск. Він тримав у страсі і напруженні весь Хогвардс, тобто всю школу чарівників. А Гаррі разом із друзями вдалося подолати монстра дуже мудрими кроками на основі магічних знань. В Україні також є величезний спрут, якого нам треба подолати за дуже короткий час. За цей рік. Цей монстр — українська політична корупція. Думаю, разом з друзями на основі глибоких знань, не магічних, звичайно, а реальних, нам все-таки вдасться його подолати. У житті, як і у казці, добро має перемогти зло.