Січнева інфляція (1,7 відсотка) — свого роду цінова увертюра, яка супроводжуватиме реформи уряду впродовж року. Якої думки про неї радник глави Нацбанку з питань макроекономіки Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ.
— Валерію Олексійовичу, вам не здалося, що і на цінах споживчого ринку позначилося пом’якшення світового клімату?
— Жартуєте? Хоча в цьому щось є. Січневі ціни зросли помірніше, ніж торік у грудні (1,7 відсотка проти 2,4). Цінова хвиля вщухла більш різко, ніж у січні минулого року. Це — перша інфляційна прикмета. Але я налічив їх десять.
Січневий показник вищий за середньосічневий 2001—2004 років на 0,35 відсотка і на 0,3 — за аналогічний минулого року. І це не жарти.
Інфляція виявилася м’якшою, ніж очікувалося, бо цьому сприяло скорочення грошової маси в останньому кварталі минулого року — на 3,5 відсотка проти її зростання на 9,6 відсотка в останньому кварталі 2003-го. Позитивну роль відіграло, звісно, запровадження кредитних стель, блокування строкових депозитів і продаж валюти з боку Нацбанку, хоча не доведи Господи одержати рімейк цих інструментів, які були жестом відчаю, а не результатом високопрофесійного управління ліквідністю впродовж року.
Завдяки уповільненню мультиплікації грошей стримував грудневі ціни і монетарний вплив...
— Монетарна маса за своїми обсягами в січні ніколи не вражає...
— Традиційне зменшення грошової маси було мінімальне (0,1 відсотка) і найменше за роки зростання, але темпи приросту депозитів фізосіб — безпрецедентні (6,3 відсотка проти 3,7 у січні минулого року). Це певним чином пришвидшило зростання кількості платіжних засобів у обігу, що, зрештою, на тлі грудневого уповільнення не лякало. При незначній активізації кредитування, зростанні попиту на заощадження це дало змогу зменшити тиск на ціни споживчого ринку. Якщо не помиляюсь, я назвав уже п’ять прикмет січневої динаміки цін.
— Спробую вгадати шосту: посилення обмінного курсу гривні було більш істотним, ніж торік у січні.
— Авжеж, на 15 пунктів. І сьома прикмета не менш очевидна: прихід нової влади розвіяв інфляційні та девальваційні очікування людей. Але не слід забувати, що зменшення монетарного тиску на ціни в останньому кварталі 2004 року було недосить, щоб унеможливити появу часткової інфляційної розрядки в січні поточного. Мова про уламки минулорічної тенденції до зростання продовольчих цін, передусім на продукцію тваринництва (зростання цін у січні на 2,3 відсотка). Попри те, що ціни на послуги зросли на відсоток проти 2,3 відсотка у січні минулого року, цього замало, щоб загальмувати зростання споживчих цін більш істотно. Рушієм інфляції залишається дисбаланс на ринку м’ясопродуктів. Остання прикмета найбільш радує — ціни виробників промислової продукції зросли на мізерні 0,2 відсотка, а це, як вам відомо, межа статистичної похибки.
— З прикметами розібралися, тепер з вас — щонайменше десять порад.
— Національному банку слід триматися процентної політики антиінфляційного спрямування. А за макроекономічних підстав —посилювати курс гривні прогресуючими темпами. Урядові можу порекомендувати розглянути доцільність поетапних та скоординованих змін у тарифній політиці. Є потреба якомога швидше відкоригувати бюджет, зменшивши його дефіцит, збільшивши внутрішні джерела його фінансування. На часі подбати про сприяння імпорту тих видів тваринницької продукції, які можуть створити дефіцит товарного покриття попиту. Урядовцям варто утриматися від необережних заяв, які провокують інфляційні очікування в людей. Варто зорієнтувати Антимонопольний комітет на проведення моніторингу оптових цін на продукцію підприємств-монополістів, зокрема на руду, мінеральні добрива, послуги комунального господарства тощо. До початку жнив потрібно сформувати резерв нафтопродуктів і сировини для їх виробництва. Слід розробити і додержуватися такого графіка підвищення зарплат, пенсій та інших соціальних виплат, який унеможливить різке коливання ліквідності в банківській системі. Як на мене, я переглянув би форми впливу регіональних структур влади на ціни, щоб попередити заміну адміністративного регулювання на відсутність будь-якого впливу.


Записав Сергій ВЛАД.