Згідно з Конституцією України держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Здоров’я для людини — це найбільша цінність. Поряд з державними та комунальними медичними закладами є мережа приватних лікувальних установ. Звичайно, це дає підстави говорити про те, що у нас в державі існує розумна конкуренція в сфері надання медичних послуг, кожен громадянин має право вибору на отримання медичних послуг в державній чи приватній лікарні, але за умови, що він володіє необхідними коштами. Адже, як відомо, приватні медичні послуги не кожному «по кишені».
У зв’язку з хронічним недофінансуванням державних закладів охорони здоров’я останні змушені здавати в оренду свої приміщення, а також медичне устаткування приватним клінікам. Отримані від оренди кошти дають можливість певною мірою надавати безкоштовно медичні послуги малозабезпеченим громадянам, дітям, пенсіонерам, інвалідам. Вочевидь — це непогано, якщо не брати до уваги той факт, що з часом орендоване майно може бути приватизовано. Така практика, на мою думку, може призвести до скорочення наявної мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я, що, в свою чергу, знизить доступність медичної допомоги для малозабезпечених громадян.
Хочу навести конкретний приклад, як відбувається роздержавлення закладів охорони здоров’я.
Відома в Києві медична фірма «Борис» взяла в оренду нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Української державної спеціалізованої лікарні «Охматдит». На перший погляд — нічого поганого в цьому немає. Але, як відомо, лікарня «Охматдит» є лікувальним закладом, який створювався як головний консультативно-діагностичний, лікувальний та організаційно-методичний заклад. Основною метою його діяльності є надання висококваліфікованої консультативної допомоги за різними медичними спеціальностями дітям віком до 15 років і жінкам різних регіонів України. Лікарня «Охматдит» є об’єктом загальнодержавного значення, має найновіше, сучасне обладнання, але державне фінансування цього закладу недостатнє, що призвело до скорочення профільної діяльності лікарні та вивільнення приміщень закладу.
Через деякий час орендар подає заявку на приватизацію до Фонду державного майна України, заручившись попередньою підтримкою Міністерства охорони здоров’я. Фонд державного майна України, в свою чергу, видає наказ про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення, що перебуває на балансі Української державної спеціалізованої лікарні «Охматдит» і орендується ТОВ «Борис». Але при цьому не було враховано думку колективу лікарні та не брали до уваги унікальність цієї лікарні. Своїм рішенням фонд фактично розпочав приватизацію цілісного майнового комплексу УДСЛ «Охматдит» частинами, що могло негативно позначитися не тільки на функціонуванні лікарні, а й на стані охорони здоров’я в Україні в цілому.
Для запобігання знищенню лікарні, а також з метою захисту майнових прав держави я, як Голова Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, звернулася до Кабінету Міністрів України як до державного органу, на який згідно із законодавством України покладено проведення державної політики щодо охорони дитинства, адже згідно із Законом України «Про охорону дитинства» держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, з вимогою перевірити правомірність передачі в оренду та подальшої приватизації приміщення, що перебуває на балансі УДСЛ «Охматдит» і орендується ТОВ «Борис». Також було надіслано листи до Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, Генеральної прокуратури та Фонду державного майна України для вжиття заходів щодо зупинення приватизації та збереження приміщень лікарні у державній власності.
На виконання вимоги Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації Фонд державного майна України змушений був переглянути прийняте раніше рішення. Згадавши, нарешті, про унікальний статус лікарні, Фонд держмайна визнав приватизацію зазначених приміщень неможливою і скасував попереднє рішення про їх приватизацію.
Дивує поведінка державних службовців — посадових осіб і Фонду державного майна України, і Міністерства охорони здоров’я: якими державними інтересами вони керувалися, коли приймали таке рішення?
Підсумовуючи викладене, хочу зазначити, що Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації вважає за доцільне підходити до приватизації кожного об’єкта державної власності лише з позиції доцільності його роздержавлення, враховуючи насамперед інтереси держави та народу України.
Валентина СЕМЕНЮК, голова Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації.
