Буквально за кілька днів до затвердження Юлії Тимошенко на посаді глави вищого органу виконавчої влади, Національна компанія «Вугілля України» повідомила про те, що пропонуватиме підвищити ціни на вугілля на 20—23 відсотки. І енергетичного, і коксівного. Отже, за подорожчанням імпортних надходить черга подорожчання власних енергоносіїв. А тим часом інфляція споживчих цін накопичується, як хмара: у січні — 1,7 відсотка.
Це може бути сигналом до масштабної лібералізації цін, а може — і до предметного розбору польотів. Адже не секрет, що вугільна галузь, попри колосальну державну підтримку (торік — більш як 3,9 мільярда гривень), чи не найбільш тінізована галузь. Державні дотації — це гроші платників податків, тому, як ефективно їх розподіляють, цікавить багатьох. На думку народного депутата Михайла Волинця, наявні схеми розподілу державних дотацій використовуються на користь підприємств-монополістів, які диктують ціни постачальникам устаткування і до того ж — спекулюють на низьких експортних цінах. Не кажучи про те, що за рахунок низьких цін на вугілля держава опосередковано дотує приватні металургійні підприємства, які на цьому непогано заробляють.
За словами глави Національної компанії «Вугілля України» Олександра Хохотви, цього року вартість експортованого антрациту вони підвищать з 45 до 55—77 доларів за тонну, а, отже, зупинять обдиралівку країни. Проте вочевидь цього не досить, бо від Мінпаливенерго вже зачекалися механізму, який унеможливлював би практику стихійного ціноутворення. На цьому новообраний Прем’єр-міністр розуміється якнайкраще. Вона вже довела, що вміє розв’язувати паливно-енергетичні вузлики не по-совковому, а комплексно. А це те, що треба. Бо пишемо, що видобуваємо 80 мільйонів тонн вугілля, а в умі тримаємо на десятки мільйонів тонн менше через відвантажену породу. Бо на шахтах процвітає тіньовий бартер: ви нам — дешеве вугілля, ми вам — дороге устаткування. Адже попри державну підтримку шахтарські колективи бідні, як церковні миші...
... А поруч обленерго накручують дуже нескромну рентабельність за рахунок умовних видатків у тарифах. А ціни на бензин та дизпальне не встоять вже до кінця лютого через об’єктивне подорожчання нафти в Росії, скорочення її пропозиції на ринку і через бажання нафтотрейдерів відшкодувати збитки минулих періодів перед посівною. Уряду Юлії Тимошенко треба переконати численні міністерства, відомства, державні холдинги в тому, що витрачати гроші платників податків не за призначенням — то не є чеснота, а приховувати свої прибутки від оподаткування — гріх і злочин. А, отже, до ліберальних реформ європейського типу нам діставатися, як співав Висоцький, своєю власною колією.
У момент, коли один уряд передає естафету іншому, а перегляд бюджету стає невідворотним, як важкий понеділок, усім кортить повболівати за державні інтереси. Вугільники ініціюють підвищення цін на енергоносії, бо, зокрема, подорожчала продукція машинобудування, хіміки — бо подорожчали енергоносії (природний газ), металурги — бо подорожчали і енергоносії, і залізорудний концентрат, отже, пішло-поїхало... Ось так, панове, ми розкручуємо ціни на мінеральні добрива і сільськогосподарську техніку, які знадобляться навесні. Ось у такий спосіб ми накопичуємо потенціал споживчої інфляції, яка гальмує і темпи економічного розвитку, і наш життєвий рівень. Переконаний, що постать нового Прем’єр-міністра — найяскравіший штрих тижня.
Приватизація — ще один нюанс поточного моменту, на якому добре розуміються Юлія Тимошенко, голова Спеціальної комісії ВР з питань приватизації Валентина Семенюк, загалом — нова урядова команда. Передчасно зупиняти приватизаційний процес шкідливо для економіки і нерозумно — країна втратить довіру інвесторів. До речі, у вугільній галузі вона має відіграти важливу роль для розвитку конкуренції на ринку первинного палива, якого потребує генерація. Професійність уряду є запорукою того, що вже не рубатимуть з плеча, хоча перегляду деяких специфічних результатів приватизації не уникнути. Зрештою, як і предметного аудиту фінансово-господарської діяльності та якості управлінських функцій державних холдингів. Допекло: минулого тижня «Газ України» через борги припинив постачання енергоносіїв 250 підприємствам комунальної теплоенергетики.
Усі почули чітке програмне застереження: тіньової приватизації підприємств енергетики, чи будь-якої іншої галузі, уряд не допустить. Реприватизації — ні. Розмежуванню функцій володіння і управління майном державних холдингів — так. Продаж корпоративних прав, які емітували компанії-монополісти або підприємства стратегічного значення, відбуватиметься, судячи з усього, не за процедурою непрозорих конкурсів (за участі обмеженого кола продавців), а за процедурою відкритої біржової торгівлі. Гадаю, що для операторів фондового ринку це стало новиною тижня. І навпаки, мало хто сумнівався в тому, що промислово-фінансова корпорація «Інвестиційно-металургійний союз», яка торік придбала за майже 800 мільйонів доларів «Криворіжсталь», погодиться із судовим рішенням тимчасово заморозити активи. Апеляція «ІМС» породила асоціацію — камінчик, який кинули у вікно пролітаючого повз поїзда.
Асоціація українських банків, яка підбила підсумки ді-
 яльності банківської системи в 2004 році, особливими зрушеннями не порадувала — чисті активи приросли скромно, здебільшого за рахунок кредитних операцій, середня прибутковість 140 проаналізованих банків становила 0,97 відсотка, а статутного капіталу — 12,3. Позаду проблеми з ліквідністю, на порядку денному — проблеми з доходністю комерційних банків. Принагідно нагадали, що торік гривня ревальвувала на 0,49 відсотка. Активність нерезидентів, які з переміною політичної погоди захопилися купувати облігації внутрішньої державної позики, сприяла зміцненню гривні й минулого тижня. І це добрий антиінфляційний знак.
Урядовий поїзд з новою, нарешті згуртованою, командою прибув на парламентську платформу і вже рушив від неї. Його провели з надією. В останню хвилину Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко пообіцяла, що він йтиме так швидко, як дозволяє чинне законодавство.