Дійові особи і виконавці:
Змія — Акціонерне товариство «Фінвест».
Піч — ВАТ «Український науково-дослідний інститут (УкрНДІ) вогнетривів ім. А. С. Бережного».
Події відбуваються в постприватизаційний період у Харкові.

Дія перша


Почалася вона в 1995 році, коли піч пригріла змію, тобто УкрНДІ вогнетривів уклав договір з «Фінвестом» про оренду входу і трьох поверхів лабораторно-виробничого корпусу. Необхідність здавати будинок у центрі міста була зумовлена тоді цілком зрозумілими причинами: його утримання потребувало певних коштів. До того ж чималих: змія оселилася в 53 кімнатах і шести інших приміщеннях площею 2031 кв. м. Орендаря пустили на десять років з умовою, що він без згоди власника майна не здійснюватиме будь-яких будівельно-монтажних робіт, оскільки корпус згодом планувалося використати за призначенням. Час «Ч» настає в серпні цього року — після того, як «Фінвест» піде, орендодавці мають намір оживити роботу лабораторно-виробничого корпусу. Для цього вже сьогодні «завантажується» портфель замовлень, триває відповідна кадрова підготовка.
Наша довідка. Інститут засновано 1927 року. На його базі в 1995-му створено відкрите акціонерне товариство: 60,888 відсотка акцій належать засновнику (регіональне відділення ФДМ у Харківській області), а 39,112 відсотка  — трудовому колективу. УкрНДІ вогнетривів — єдиний у країні розроблювач і виробник унікальних вогнетривів сотень найменувань фактично для всіх галузей України, близького і далекого зарубіжжя. Продукція харків’ян конкурентоспроможна, про це свідчать обсяги виробництва, які щороку зростають (2001-го її випущено на 8,7 млн. грн., 2002-го — на 10,7 млн., 2003-го — майже на 12 млн., торік — більш як на 17 млн. грн.). Кількість працюючих і середня зарплата постійно зростають (відповідно 356 осіб і майже 1100 грн. на місяць минулого року).
Привабливе підприємство, чи не так? До слова, від держави інститут вогнетривів уже понад десять років не бере жодної копійки. Натомість розраховується з усіма справно, не має боргів ані перед бюджетами всіх рівнів, ані перед енергопостачальниками, ані перед робітниками і вченими. Можуть похвалитися виробники вогнетривів і прибутком, і рентабельністю (2004-го, наприклад, 1387, 1 тис. грн. і 31 відсоток відповідно).
Чи багато у нас таких процвітаючих підприємств? Їх діяльність, поза сумнівом, потрібно всіляко заохочувати, а інтереси захищати. Власне, держава в особі ФДМ це і робить. До того ж Верховна Рада внесла ВАТ до списку об’єктів, що не підлягають приватизації. Кабмін залишив інститут у переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
УкрНДІ вогнетривів ім. А. С. Бережного визнано Мінпромполітики головним з питань науково-технічного забезпечення за темою «Розробка технологій виробництва вогнетривів».
Здавалося б, цьому успішному монополісту й у воді не тонути, і у вогні не горіти.
Вірю, загартовані, як і ліквідна продукція, вогнем харків’яни порадують нас ще не раз творчими перемогами. Ось тільки не чути б їм зміїного шипіння, яке відволікає їх від продуктивної праці...
Наша довідка. Про АТ «Фінвест», на жаль, нічого сказати не можемо. Яку діяльність здійснюють, чи приносять користь суспільству акціонери, скільки їх на трьох поверхах орендованих приміщень — цією інформацією володіє, схоже, тільки директор товариства. Але зустрітися з автором він не побажав, пустити на територію фірми команди не дав. Милостиво відрядив на зустріч свого юриста Сергія Мороза, котрий, зрозуміло, практично на всі мої запитання відповідав коротким: «Комерційна таємниця». Дізнався я про одне: у багатьох кімнатах корпусу розмістилися суборендарі, про будь-яку реконструкцію на поверхах юристу нічого не відомо...
— Можу запевнити: претензій до орендодавця у керівництва «Фінвесту» не було і немає, — сказав Сергій Мороз.
— А зазіхання на власність інституту?
— Ви про що? Ми саме і хочемо довідатися, чиє насправді майно, зокрема, корпус. Десять років сумлінно виконуємо договір. А раптом не УкрНДІ треба платити за оренду...
Керівництво інституту влітку минулого року настійно і не раз усно і письмово просило директора «Фінвесту»: дозвольте «проникнути» на територію. Мовляв, треба переконатися, що договір виконується сумлінно. До того ж технічні служби мають періодично перевіряти стан електрогосподарства, сантехнічного обладнання, підземних комунікацій орендованого приміщення.
Керівник «Фінвесту» пан Олег Сломчинський, посилаючись на зайнятість, жодного разу не зустрівся з орендодавцем, а охороні наказав нікого не пускати. А потрапити навіть у двір фірми неможливо: величезні металеві ворота, камери спостереження, потужні прожектори нагадують відомі установи, в яких або утримують ізольованих від суспільства, або виготовляють секретну продукцію.
Наполегливість орендодавців, судячи з усього, «дістала» сумлінних платників.
Вони раптом звернулися з позовом до господарського обласного суду з проханням «зобов’язати здійснити всі необхідні дії, спрямовані на передачу у власність позивача (шляхом приватизації) нежитлових орендованих приміщень». Мовляв, ми користуємося ними, утримуємо їх і хочемо володіти корпусом. Тобто приватизувати вже приватизоване в 1995 році.
Відповідачами, крім виробників вогнетривів, виступили виконком Харківської міськради і регіональне відділення ФДМ.
Представники міської влади на першому судовому засіданні довели, що лабораторно-виробничий корпус не належить до комунальної власності, а тому вони не можуть нею розпоряджатися. Цей відчутний удар по голові шиплячої змії, на мій погляд, мав би змусити її згорнутися клубком і завмерти.
— Орендарі продовжували доводити, що ми не маємо документів, які підтверджують право власності на спірне приміщення, — згадує голова правління — директор УкрНДІ вогнетривів Володимир Примаченко. — Абсурдність цього очевидна: ми надали і свідоцтво на право власності, і акт інвентаризації, і відповідні розпорядження регіонального відділення ФДМ.
— Позивач безпідставно стверджував, що у нас немає доказів того, що корпус увійшов до складу статутного фонду, відсутній установчий договір тощо, — додає начальник регіонального відділення ФДМ у Харківській області Анатолій Голощапов. — А оскільки документів немає, вважав позивач, АТ «Фінвест» має право приватизувати корпус, що належить державі.
Чи не під гіпнотичним поглядом проникливої змії судова колегія Харківського господарського суду (головуючий О. Мамалуй) винесла рішення на користь «Фінвесту», зобов’язавши регіональне відділення ФДМ продати корпус позивачу?
Добре, що Харківський апеляційний господарський суд (головуючий В. Бондаренко), визнавши невідповідність рішення суду першої інстанції обставинам справи і порушення норм матеріального права, його скасував.
Отже, прецедент не був створений. Інакше, самі розумієте...


Дія друга.  Не остання?


Сусід мого знайомого намагався привласнити його земельки завширшки з лопату, завдовжки 50 кроків. Йому дали по руках. Тоді на іншому кінці городу невгамовний захопив вісімнадцять квадратних метрів ріллі, за що добряче отримав по голові. Тепер судиться з кривдниками.
Французький письменник Жозеф Саньяль-Дюбе ще в XVІІІ столітті зазначив: «Найродючіше поле для претензій — це посередність».
Запідозрити в посередності змію важко...
Орендар, котрий програв спір, замість того, щоб спокійно і сумлінно «доживати» термін, зазначений в договорі, «поліз» на інший кінець городу. Цього разу з позовом про визнання недійсним акта передачі усього (!) нерухомого майна у власність інституту. Відповідачі ті самі, документи від них —ті самі, заперечення не змінилися. «Фінвест» іде у наступ: приватизація ВАТ «УкрНДІ вогнетривів ім. А. С. Бережного» завершилася згідно з наказом представника ФДМ 23 січня 2001-го, а майно передали, зокрема спірний будинок, лише 3 грудня 2001 року (акт №498). Отже, дії засновника незаконні, порушено інтереси держави, тому власність іменитого виробника не можна вважати приватизованою.
Так і напрошується запитання: а вам, орендарі, яке діло до державного майна? Чому про нього піклуєтеся ви, а не, скажімо, прокуратура, Фонд держмайна, міністерство?
— Ми як громадяни України вболіваємо за державу, маємо право звертатися до суду щодо відновлення справедливості, — відповів адвокат «Фінвесту».
На сьогодні другий позов орендарів було також задоволено Харківським господарським судом (головував П. Хотенець, а як суддя брав участь у процесі той самий О. Мамалуй). Їх рішення також скасовано апеляційним господарським судом (головуюча Інна Карбань) як «прийняте за неповного дослідження всіх обставин у справі й з порушенням норм процесуального права»...
— Інакше не могло і бути, — впевнений заступник обласного прокурора Микола Шадура. — Суд першої інстанції і позивач не зазначили, на підставі яких документів вони дійшли висновку про те, що майно, зазначене в акті № 498 від 3 грудня 2001 року, на час початку дії договору про оренду перебувало в держвласності. Суд не врахував висновку апеляційної інстанції за першим позовом «Фінвесту» про те, що право власності відповідача на лабораторно-виробничий корпус підтверджено належними доказами.
Прокурор, котрий у судовому засіданні захищав інтереси держави, не раз запитував позивача: яким чином спірний акт про передачу майна № 498, терміни складання якого, до слова, законом не передбачено, зачіпають права «Фінвесту»? Конкретної відповіді, яка ґрунтувалася б на законі, не надійшло, зазначає відповідач.
Повторне звернення позивача до Феміди і винесення рішення господарським судом першої інстанції, на думку прокурора, свідчать про те, що не припиняються спроби вилучити зі статутного фонду ВАТ майно і тим самим зачепити інтереси держави, що має основний пакет акцій, і сотень акціонерів інституту. У цьому переконані в прокуратурі. Як і в тому, що відповідач, ФДМ і правоохоронці відстоять права законного власника.
А борці за інтереси держави тим часом подали касаційну скаргу до Вищого господарського суду України. Сподіваємося на його об’єктивність...