Зимова сесія Парламентської асамблеї Ради Європи, що завершилася минулого тижня, залишиться яскравою згадкою для України. Члени нашої делегації, напевне, не зможуть забути гарячої підтримки їхніх європейських колег у дебатах про президентські вибори; Віктор Ющенко, напевне, довго пам’ятатиме аплодисменти у холі палацу Ради Європи та помаранчевий тюльпан від Президента ПАРЄ Рене ван дер Ліндена при вході; Володимирові Жириновському не раз згадаються знімки з фотовиставки «Помаранчева революція та революція троянд»; Мирослава Гонгадзе запам’ятає дане їй Президентом України слово судити винних у вбивстві її чоловіка, а журналісти переказуватимуть читачам розмови за кавою про майбутнє нашої країни. Авторові цих рядків пощастило бути свідком усіх цих подій.
«Треба відтворювати нюанси: хто в якій краватці був, хто де обідав, яку каву замовляв», — приблизно так казав кожен мій колега, роздумуючи над тим, що написати про страсбурзький візит Ющенка та й про сесію в цілому. Кожен хотів бути оригінальним і неповторним. Одні вискакували на вулицю, коли під’їжджав кортеж українського Президента, щоб ухопити бодай кілька «ексклюзивних» слів біля автомобіля. Інші стояли в холі разом з європарламентаріями з надією, що він зупиниться саме тут, адже на вулиці було мінус п’ять! Загалом складалося враження, що приїжджає не політик, а кінозірка планетарної величини. Принаймні так можна було судити з кількості фотоспалахів та шанувальників, які з’їхалися з усієї Франції та Німеччини. Під час промови Ющенка напівпуста зазвичай зала засідань асамблеї заповнилася вщерть, а місця на балконах треба було «забивати» зранку. Однак ці деталі можна було легко передбачити. Складніше було вгадати інші речі.
«О, мадам з України! Ми з дружиною стежимо за усіма подіями у вашій державі», — приблизно так привітався зі мною власник готелю у Страсбурзі. Ще півроку тому ця розмова звучала б інакше: «О, мадам з України! А де це? У Латинській Америці?». Просто диву даєшся, як за кілька місяців може змінитися ставлення з байдужого на зацікавлене! Коли розмовляєш з делегатами ПАРЄ, з’являється враження, що вони, з одного боку, захоплені Україною, а з іншого, — стривожені. «Я хочу, щоб вам усе вдалося, і тільки тоді, коли всі проблеми будуть позаду, ви зрозумієте, якої величини виклики стояли перед вами», — ці слова лорда Джадда дуже точно відбивають думку більшості парламентаріїв ПАРЄ про події в Україні. А чи вдасться подолати кризу, покаже час.
Цьогоріч на сесію ПАРЄ приїздив Президент Грузії Михаїл Саакашвілі. Він приїхав раніше українського лідера і увійшов до переповненого холу, де очікували на Ющенка. Але ніхто навіть не зреагував на приїзд високого гостя. Не заклацали фотоапарати, не вмикалися відеокамери та диктофони. Певно, через рік Віктор Ющенко знову входитиме до холу палацу Ради Європи. Те, як його зустрічатимуть вдруге, і покаже, чи вдалося йому виправдати покладені на нього надії.
За час засідань ПАРЄ розглянула ще багато важливих питань. Серед них, зокрема, про допомогу постраждалим від цунамі у Південно-Східній Азії, про вшанування жертв Освенціма, про відносини між Європою та Америкою, про арешти керівництва російського ЮКОСу, про ситуацію у Нагорному Карабасі, але не можна було не помітити, що всі ці дискусії розгорталися, так би мовити, на жовто-блакитному фоні. Хоч би якою була тема обговорення засідання, в кулуарах все одно говорили про Київ.
На підсумковій прес-конференції української делегації її голова Борис Олійник зазначив, що наша держава була представлена у Страсбурзі гідно. Про це, на його думку, свідчить обрання головою комітету ПАРЄ з юридичних питань та прав людини Сергія Головатого. Заступник голови української делегації Анатолій Раханський вже вкотре наголосив на необхідності вирішення проблеми саркофага на ЧАЕС. «Укриття було збудовано з розрахунку на 10—15 років, а працює уже дев’ятнадцятий рік!» — сказав Анатолій Раханський. З його ініціативи було підготовано та розповсюджено звернення до ООН і Європейського банку реконструкції та розвитку, в якому наголошується на «незадовільному фінансуванні робіт, пов’язаних із закриттям ЧАЕС, та існуванні у зв’язку з цим реальної загрози виникнення нових аварій на зупинених блоках ЧАЕС». Звернення підписали двадцять депутатів з одинадцяти країн Європи. Володимир Рибак звернув увагу на обговорення двосторонніх відносин з Росією та перспективи створення ЄЕП.
Зрештою, вражень багато. Однак підсумувати роботу зимової сесії журналістові доводиться одним-двома реченнями. У них слід сказати найголовніше. Страсбург став ще одним доказом того, що Україна перетворилася з «терра інкогніта» на державу, яка прагне визнання та відносин нового рівня. Хотілося б, щоб за кілька років дієслово «прагне» перетворилося на «має».