Бізнес — це не тавро для політика. Так само як і політика не може бути перешкодою для чесної і порядної економіки. Коли ці поняття йтимуть поряд, не переважуючи, а доповнюючи одне одного, ми матимемо у суспільстві той результат, на який давно чекаємо. В цьому переконаний знаний на Хмельниччині підприємець, голова правління товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницький хлібокомбінат» Михайло Стадник. На його думку, нові політичні сили мають зробити все, щоб вивести з «тіні» не економіку, як заведено було вважати раніше, а стару злочинну владу

— Михайле Васильовичу, в області добре відомо, що ви маєте успішний бізнес, зокрема хлібопекарний та сільськогосподарський, і ніколи не претендували на якісь владні портфелі. Чому ж у Стаднику почав переважати більше політик, ніж підприємець?
— І тепер я не став у чергу за портфелями, а тим більше не намагаюся створити собі якийсь новий політичний імідж. Я і мій бізнес — цілком самодостатні й претендувати на якісь позахмарні висоти чи прибутки не хочу. А втручатися в політику, суспільне життя змушує сама ситуація. До речі, зі своїми політичними уподобаннями я визначився давно, ставши членом УНП. Тому й колір останніх виборів для мене був визначений заздалегідь. Але варто було мені відкрито заявити про свою позицію, одразу відчув, що і влада не дрімає. Протягом минулого року наше підприємство пережило понад двісті двадцять різних перевірок! Це навіть більше, ніж робочих днів у році. Хіба той, хто давав вказівки робити їх, думав про те, щоб допомогти підприємству чи виправити якісь можливі недоліки? Не треба знати тонкощі юридичної справи, щоб зрозуміти, що здебільшого завдання полягало в одному — зупинити, не дати працювати, а врешті-решт просто виставити з області.
За цей час проти нашого підприємства навіть була порушена кримінальна справа. Розпочалося все з документальної перевірки. Після того як та не виявила порушень, з’явився акт податкової служби, а потім і сама справа.
Відверто кажучи, відчуття не дуже приємне, коли тобі починають пред’являти звинувачення, приходити з обшуками додому, переслідувати членів родини. Розрахунок один — змусити людину відступитися і від бізнесу, і від політичних уподобань.
Я не відступився, бо був упевнений і у своїй правоті, і в політичному виборі. А пізніше і суд підтвердив це, скасувавши своєю постановою справу. Цікаво, що це сталося наприкінці минулого року, а через місяць податківці чомусь знову оприлюднили факт про те, що така справа існує. Для чого? В кого і яка мета? Інакше як замовними такі дії назвати важко.
Якби йшлося лише про особисті образи, на цій історії уже давно поставив би крапку. Мова про інше: не можна правоохоронним органам працювати за чиєюсь наводкою, прибираючи з дороги тих, хто не до вподоби.
А владі не можна жити тільки за рахунок здирництва і вимагання. Той, хто займався своєю справою, навіть зовсім невеликою, відчув на собі, що означає подолати опір чиновника, вирішити бодай якусь геть дрібненьку справу. Пригадую, як більше року ми не могли розпочати будівництво нашого млина. До роботи взялися з таким ентузіазмом, адже нове виробництво може переробляти до двохсот тонн зерна на добу. В тому, що це важлива і потрібна справа не просто для одного бізнесмена, а для всього регіону, довго переконувати представників Європейського банку реконструкції і розвитку не довелося — вони одразу погодилися на надання кредитів. Але тут з’ясувалося, що всі ці старання дуже просто може загальмувати місцевий чиновник. Цілий рік (!) тут, на місці, думали, чи переоформляти документи на оренду землі під будівництво, чи ні.
— А може, це просто не зовсім здорова конкуренція у бізнесі, де суперників завжди багато, і не варто цю ситуацію переносити на всю владу?
— Недобросовісний бізнес — це одне, за нього завжди можна притягнути до відповідальності. Недобросовісна влада і політики — зовсім інше, тут часто так легко уникають будь-якої відповідальності. Кажу це не з досвіду роботи керівника підприємства, а з партійного досвіду. В нас у штабі є близько тисячі заяв, у яких люди розповідають про те, як вони втрачали практично все через свої політичні уподобання, чесну й принципову життєву позицію. Пригадую, як до нас звернулась одна вчителька із райцентру по допомогу. Влітку вона вирішила підробити, розповсюджуючи газети. Серед інших, які пропонувала людям, були і «помаранчеві» видання. Щойно про це дізналися на роботі — педагога одразу звільнили. А потім не один місяць працювали наші юристи та партійні активісти для того, щоб учительку поновили на її посаді.
Ми допомогли одній людині. А скільки таких, що бояться або просто не знають, кому сказати правду. Після виборів штаб «Нашої України» у Хмельницькій області подав до суду півсотні заяв про факти фальсифікації і порушень. Були зафіксовані на плівку моменти, коли на виборчих дільницях платили гроші за голоси провладного кандидата. Здавалося, такі кричущі порушення одразу привернуть до себе увагу правоохоронців. Але досі у провадження взято лише сімнадцять справ, і тільки одна перебуває у суді. По решті навіть немає жодних відповідей. Тож і хочеться запитати у правоохоронців: невже знову чекають від когось команди «взяти» або «відставити»?
Не хочу переймати на себе функції правоохоронців, але й стояти осторонь теж неможливо. Тому в обласному осередку УНП ми вирішили створити щось на зразок громадської приймальні та безплатної юридичної консультації. Туди можна прийти і розповісти про те, які беззаконня чинили на місцях не тільки впродовж виборчої кампанії, а й протягом багатьох років. Люди не просто втомилися шукати правду, вони втратили надію на те, що її можна знайти. Тож нова влада повинна не тільки дати обіцянки — таких уже було чимало, — а зробити нарешті реальні кроки на шляху до правопорядку і справедливості.
— Відомо, що УНП висунула вашу кандидатуру на вакантне місце голови Хмельницької ОДА, тож у бізнесмена є шанс перейти до владних структур. А як тоді популярне нині твердження про те, що нова влада і бізнес мають бути відділені один від одного?
— Відділені, але не розділені. Одна справа, коли політичне чи законодавче рішення приймається в угоду чиємусь приватному бізнесу, інша — коли те саме робиться на користь економіки держави. Нинішня влада якраз чітко визначається із пріоритетами в економіці та бізнесі. Це нормально, коли політика створює добре законодавче підґрунтя для економіки. Не бачу нічого поганого, коли у владу прийдуть люди, котрі добре знають економіку і фінанси, вміють не тільки розпоряджатися готовим бюджетом, а й самі наповнювати його.
Я із моїми однодумцями починав працювати на Хмельниччині, взявши в оренду дві тисячі гектарів облогуючих земель, а сьогодні обробляємо двадцять тисяч гектарів. Уже наступної осені засіватимемо п’ятдесят тисяч. Це не просто фантазії. Тільки під цю програму вже закуплено двадцять комбайнів і стільки ж вантажівок, у найближчій перспективі — спорудження заводу з переробки ріпаку. Лише перша черга цього підприємства зможе дати у рік продукції майже на двісті мільйонів євро. І тут ідеться не просто про обороти фірми, а про податки до бюджету, нові робочі місця, пристойний заробіток для наших працівників і ще — високоякісну продукцію, на яку вже тепер чекають закордонні партнери. Переконаний, такі виробництва повинні бути не винятком, а правилом для нашого краю. І саме нова влада мусить створити всі умови для цього.
Ми зуміли довести, що подільська земля може сповна забезпечити себе хлібом. А хіба так само вона не може забезпечити себе молоком, м’ясом, цукром? Що цьому заважає? Напевно, політика, котра визнавала тільки злочинний бізнес, влада, котра думала тільки про свою кишеню. Як Хмельниччина могла втратити цукрову галузь, яка повинна бути годувальницею для всього краю? Хіба хтось відповів за те, що порізані в металобрухт потужні цукрові заводи? Чи за те, що доведена до краю тваринницька галузь? Хіба для правоохоронців тут мало роботи?
Не пригадую жодної гучної справи, котра розповіла б, у чиїх кишенях опинилися вкрадені мільйони. Зате знаю, який тиск чинився і на наше підприємство, і на наших партнерів. Були випадки, коли керівнику хлібоприймального підприємства забороняли віддати нашому хлібокомбінату нашу-таки сировину. Коли він відмовився від цього, одразу було зроблено подання про його відставку з роботи. Тільки завдяки депутатському втручанню вдалося встановити справедливість.
Та це видається просто ненормальним, коли ми боремося за справедливість, а не проти злочинів. Настав час змістити ці акценти, для того і робиться ставка на нових політиків і нову владу. Для старої таке випробування виявилося не під силу.
— Область втомилася від очікування нової влади. Уже кілька місяців керівники на місцях нагадують таких собі транзитних пасажирів, котрі не знають — вскочать вони в останній вагон потягу чи ні. А місце керманича залишається дуже привабливим для багатьох кандидатів. Розкладання владного пасьянсу розпочалося давно, але де гарантії, що прийде саме той, кого всі давно чекають?
— Тому, хто займе місце лідера, важко позаздрити. Насамперед тому, що він повинен буде позбутися старого баласту. А звільняючи людей з роботи, друзів не знайдеш, тільки ворогів наживеш. Якщо ж узятися ще й за темні діла старої влади... Але хтось мусить розпочати цю невдячну справу. Не заради помсти. Заради того, щоб подібне не повторилося завтра. Я пригадую, як ми тішилися нашою демократією, раділи тому, що житимемо у зовсім новій вільній державі в 91-му. Прикро, але треба зізнатися, тоді ми не змогли використати свій шанс. Отож і тепер не варто думати, що із завершенням президентських перегонів ми отримали все, про що мріяли. Стара влада не залишить так просто своїх позицій. Усе тільки починається. Від того, наскільки чесно і рішуче ми поведемо боротьбу з учорашнім злом, залежатиме завтрашній день.
Розмову записала

Хмельницький.