На півночі Чернігівщини у лісах росте вишуканий делікатес до святкового столу — лисички. Останнім часом завдяки їх збиранню істотно поповнюють бюджет багато родин. У літній сезон мешканці Олешні, Добрянки та інших населених пунктів, оточених лісовими масивами, в основному проводять час у пошуках грибів. У такий спосіб можна заробити 1000 і більше гривень. Для сіл, де основним джерелом доходів є пенсія, це все-таки солідні гроші.

«Лисичковий» бізнес нині має чимало схем, рівнів. Вочевидь, столиця його — в Ріпках. Адже сюди звозять лисички не тільки з північних районів Чернігівщини, а й із Житомирщини, Рівненщини. Привертають увагу гриби не тільки заготівельників.
...Близько 23-ї години 7 жовтня охоронець одного приватного підприємства, яке заготовляє гриби, почув стукіт у двері. Коли їх відімкнув, побачив чоловіка у масці темного кольору з прорізами для очей. Охоронець ще не встиг і здивуватися, як отримав в обличчя два потужні удари, що звалили його на підлогу. Троє незнайомців зв’язали чоловікові руки, заклеїли липкою стрічкою рот. «Через деякий час його повели  приміщенням складу, де він побачив ще чотирьох чоловіків у масках», — читаємо у протоколі кримінальної справи №1-130, розглянутої Чернігівським районним судом минулого року.
Злочинці, як з’ясувало слідство, заїхали на склад вантажівкою і загрузили в неї 106 діжок з лисичками. Всього було викрадено 4240 кілограмів грибів на суму 72080 гривень у приватного підприємця, який орендував склад. Крім цього, нічні візитери прихопили легковик одного з партнерів грибного бізнесу, а також вимірювальну апаратуру тощо. Коли через кілька місяців правохоронці вийшли на злочинців, які мешкали в Чернігові та Улянівці, лисичок у них фактично уже не було. Як повідомив один із співучасників злочину, діжки з грибами напередодні арешту нападники втопили в Десні, щоб сховати кінці у воду.
Трьох учасників розбійного нападу — Олександра Ждана, Анатолія Дубинського, Олександра Литвиненка — нині позбавлено волі, ще двох розшукують.
Хоч у цій справі є покарані, залишилось ще багато нез’ясованих питань. На думку голови Ріпкинської районної ради Віктора Коржа, інцидент довкола «грибної бази» — швидше всього витіснення з регіону конкурента, намагання поставити його «на місце». Адже, щоб здійснити таку нічну операцію, треба знати, де, наприклад, можна реалізувати стільки діжок з лисичками. Схоже, зацікавлені сторони ще ділять регіон на зони свого заготівельного «впливу» і ревниво ставляться до успіхів конкурентів.
— Ми хотіли, щоб чернігівська «грибна» фірма зареєструвалася в нас, — зазначає Віктор Корж. — При сільрадах створені комунгоспи, і вони могли б організувати збирання лисичок. Та, на жаль, на цю пропозицію вони не пристали. Я думаю, що за нашою прозорою схемою їм просто невигідно працювати.
Що це так, підтверджує і ситуація на Добрянському консервно-сушильному заводі, де колись закривали за сезон по 20 тонн лисичок. Нині тут консервують лише опеньки. У 2003 році закрутили їх у 5000 півлітрових банок, торік — дещо менше.
— З кожного кілограма опеньок ми платимо податок 10 копійок, — каже головний бухгалтер заводу Валентина Глухова. — Потім робимо нарахування на винагороду збирачам. Звичайно, після цих відрахувань і нам, і їм це невигідно. А заготівельники лисичок відразу платять по 17—20 гривень за кілограм грибів. Ніхто і прізвища не занотовує!
Одне слово, різні правила гри фактично витіснили місцевих грибоварів на задвірки прибуткової справи. Хоча, попри все, можливо, саме нинішня схема заготівлі та реалізації лисичок за кордон дає надійне джерело доходів сільським сім’ям північних районів Чернігівщини. Постав її під пильніший контроль податкової — і увесь інтерес до делікатесу зникне. Отакий парадокс.

Ріпкинський район
Чернігівської області.