Блискавичні і радикальні зміни в суспільстві потребують грунтовного осмислення і громадян, і влади. Так, днями Київська обласна рада прийняла відставку свого голови Анатолія Засухи, на думку народного депутата Євгена ЖовтЯка, найодіознішого керівника області.
Змін вимагають серця
— Пане Євгене, очевидно, облдержадміністрацію на Київщині очолить нова людина. Чим, на вашу думку, керуватиметься Президент країни у своєму виборі?
— Уявити неважко. Він розуміє, що високий відсоток голосів, відданих за нього в Київській області (83), — ознака того, що мешканці області підтримали і його програму, і його як політика і особистість. Водночас це, свого роду, наслідок діяльності попередньої влади. Активність людей на виборах почасти була зумовлена очікуванням змін на краще, які ігнорувала стара влада і, звісно, не могла забезпечити. Отже, безперечно, що новий Президент України має зважити на сподівання виборців Київської області.
— Чим так допекла людей стара влада?
— Найперше — позбавила їх можливості взяти участь у розподілі загальнодержавної власності. По-друге, влада зробила усе для того, щоб люди не одержали у власність землю. Земельна реформа тут проходила приблизно так, як сертифікатна приватизація майна державних підприємств. Жодної сотки землі у найбільш інвестиційно привабливих місцях (уздовж автомобільних трас, поблизу окружної столичної дороги) не передавали без відома керівництва облдержадміністрації. Знаєте, можна приватизувати землю, але тільки не громадську думку.
— Високі протестні настрої і нестримне бажання перемін — навряд чи явища регіональні...
— Згоден. Так звана президентська вертикаль влади у вигляді районних та обласних державних адміністрацій досі переймалася переважно двома важливими для самої себе питаннями. Вона обкладала даниною усе суспільство. Даруйте на слові, «наїжджала» на бізнес і вичавлювала хабарі для передачі їх на Банкову. А головна функція — раз на чотири роки фальсифікувати парламентські та місцеві вибори і раз на п’ять років — вибори Президента. Усе інше, обумовлене конституційними обов’язками, а це, нагадаю, — освіта, охорона здоров’я, функції соціального захисту населення — втілювали в життя за залишковим принципом. Власне, люди повстали проти цього.
Культ місцевого значення
— Вивчаючи відносини обласної державної адміністрації з територіальними громадами, мимоволі шукаєш синоніми до слова «цинізм»...
— Поодиноких чиновників рай- або облдержадміністрацій, якщо вони не вписувалися у цю систему, просто жорстоко переслідували. Чиновників районного рівня звільняли, і ці люди не могли в своєму районі знайти ніякої роботи. Що стосується обраних виборцями міських голів, то, якщо вони не хотіли служити цій системі, їх змушували піти з посади. Як було у Вишгороді, Броварах.... Проти тих, хто не погоджувався піти, фабрикували кримінальні справи. Або підкидали якусь зброю, або звинувачували у нібито даванні хабарів, або приписували перевищення повноважень...
— Привертає увагу ваша обізнаність у нюансах політичного життя області зсередини. Цікаво, як складалася ваша доля, політична кар’єра?
— Я тричі обирався по одному і тому самому Києво-Святошинському та Ірпінському виборчому округу. За ці 11 років свого депутатства довелося не тільки детально вивчити проблеми, якими не хочуть займатися районні та обласна державні адміністрації. Часом доводилося змушувати владу братися за них.
— Поза сумнівом, облдержадміністрацію очолить хтось із представників тієї політичної сили, яка підтримувала на виборах Віктора Ющенка. Які нагальні питання треба буде розв’язувати новому керівництву? Зокрема, чимало аналітиків звертає увагу на проблеми між Києвом як столицею та обласною державною адміністрацією...
Проблем не було, проте їх створювали
— ...Це одна з геть надуманих проблем. Насправді ті протиріччя, які є між Києвом і областю, зумовлені особистими якостями екс-голови обласної держадміністрації, а не браком чи недосконалим розподілом владних повноважень. Жодних об’єктивних підстав для наявності якихось протиріч між Києвом і областю немає. Навпаки, і Київ, і область зацікавлені у найтіснішій співпраці. Наведу такий приклад. У Києві хліб значно дешевший, ніж в області, а зерно для його виробництва постачалося з усієї України, за винятком Київщини. Бо все робили для того, щоб це зерно до Києва не потрапляло. Не шукайте здорового глузду — не знайдете.
— Очікуємо на указ Президента, який встановить критерії оцінки ефективності діяльності керівників місцевих органів влади. Напевно, створення нових робочих місць буде не останнім критерієм?
— Поза сумнівом. Київщина географічно — пристолична область, яка стоїть на перетині торговельних шляхів. Це, не інакше, як величезний магніт для інвестицій, але чомусь вкладати гроші сюди не квапились. Чому? Та тому, що за отримання дозволу на ведення пошукових робіт, за виділення землі, за будь-яку послугу доводилося платити хабарі. Хрестоматійний приклад. Доволі відому міжнародну компанію, яка — за визначенням — хабарів не платить, змушували тривалий час інвестувати кошти не в розвиток певних сортів картоплі, а в агрофірму, пов’язану з обласним керівництвом. Зрозуміло, що від такої влади інвестори тікатимуть подалі.
— Яку користь може принести співробітництво області зі столицею?
— Київ об’єктивно має значний економічний потенціал будівельної галузі і, очевидно, міг би на взаємовигідних умовах допомогти містам Київської області розвивати інфраструктуру, це конче потрібно. Але будь-які спроби, навіть на рівні столичних підприємств, укласти певні угоди з територіальними громадами області, адміністративно блокувала обласна влада.
— А чи не здається вам, що вся система виписана так, що, як не повертай, а роль керівної особистості залишається вирішальною?
— Певен, що стара система свідомо спиралася на категорію вразливих кадрів. За рідкими винятками, керівників не призначали, якщо на них не було достатньо компрометуючих матеріалів. Бо, повторюю, люди потрібні були лише для того, щоб збирати хабарі та фальсифікувати вибори. Той, кого призначали, знав, що в сейфі Президента на нього є достатньо компрометуючих матеріалів для порушення кримінальної справи, якщо раптом ця людина перестане бути слухняною.
Розвивати самоврядування, просто за визначенням, неможливо з одного центру — столиці чи з будь-якого обласного міста. Органи самоврядування і державної влади мають надавати населенню якісні послуги. Безумовно, в руках органів місцевого самоврядування має бути якомога більше прав, підкріплених належним фінансуванням. І я переконаний, що нова влада буде дуже предметно займатися розвитком місцевого самоврядування. Адже до бюджетної реформи причетні й теперішній Президент, і в. о. Прем’єр-міністра Юлія Тимошенко. Я теж тоді був заступником голови бюджетного комітету, коли нам вдалося зламати оту радянську бюджетну матрьошку, яка фактично забирала всі гроші, помпою викачувала їх до Києва, а відповідальність за невиконані державою зобов’язання перекладала на органи місцевого самоврядування. Коли 2000 року Віктор Ющенко став Прем’єр-міністром, вдалося цю систему змінити і все-таки забезпечити прозорий розподіл бюджетних коштів до рівня міст обласного значення та районів. Як на мене, цю практику треба продовжити, і якомога швидше довести бюджетну реформу до кожної територіальної громади, до рівня села, селища, міста районного значення.
Мистецтво впливати
— Що більше повноважень буде в місцевого самоврядування, то менше залишиться повноважень у потенційного голови облдержадміністрації, чи не так?
— Не так. Вплив голів районних чи обласних державних адміністрацій на суспільне життя я пов’язав би не з кількістю повноважень, а зі зловживаннями тими, що є. Скажімо, надмірне втручання чиновників у життя промислових підприємств призводило до порушення їхньої роботи. Фактично керівників підприємств ставили в умови, коли треба регулярно платити данину пожежникам, усіляким інспекторам, контролерам для того, щоб нормально працювати. Інвесторів примушували звітуватися, як це трапилося з однією світовою фармацевтичною компанією у місті Вишневому, звітуватися про те, куди і як вони спрямовують власні інвестиції(!). Отже, головна функція районних державних адміністрацій і обласних державних адміністрацій полягатиме в тому, щоб поставити на цьому хрест.
— Земля — і біда, і водночас — багатство Київської області. Це розумієш особливо гостро в Козині, Бучі, Кончі-Заспі, Вишневому, де земельні ділянки вже стали проблемними вузликами. Як, на вашу думку, їх розв’язуватиме нова влада?
— Земля, яка виділяється чи то з земель запасу сільської ради, чи то з державних, так званих, земель, повинна виділятися і продаватися в режимі прозорих публічних процедур. Тобто не може бути такого, що на сесії обласної, районної чи сільської ради питання взагалі не обговорювалося, а потім заднім числом якийсь чиновник засунув в документи цієї сесії рішення про виділення комусь якоїсь земельної ділянки. Кожен громадянин області, кожен мешканець області має знати, що він може зайти в будь-яку сільську раду, до будь-якої районної чи обласної ради або до відповідної держадміністрації і легко ознайомитися з прийнятими рішеннями і з земельних, і з квартирних, і з будь-яких інших питань. Якщо приймається рішення, що доцільно продати якусь ділянку землі, наприклад, під промислове виробництво чи під якесь будівництво, то методики її оцінки мають бути доступні та зрозумілі громаді. Тобто ціну цієї землі має визначити прозорий конкурсний аукціон.
— А чи не вийде так, що вже немає чого виставляти на аукціон, бо вже все продано?
— Безумовно, в останні місяці діяльності цієї влади все робилося для того, щоб якомога більше землі роздати своїм людям чи продати за такими дивними цінами, про які я згадував, велику кількість земель. Зокрема, в тому ж таки Києво-Святошинському районі поблизу села Софіївська Борщагівка 45 гектарів землі перед першим туром президентських виборів продали за смішними цінами своїм людям на підставні фірми. Очевидно, що нова влада повинна повернутися до цих рішень і знайти законні способи для їх перегляду, покарання винних у такому ставленні до землі.
Ще хотів би наголосити на такій важливій функції обласної адміністрації, як складання і контроль за виконанням обласного бюджету. Дотеперішнє керівництво обласної адміністрації дозволяло собі за рахунок коштів платників податків закуповувати ліки для лікарень та інтернатів за цінами, які утричі перевищували ринкові. З використанням тіньових схем. Це свідчить про те, що навіть без значних успіхів в економіці, лише за рахунок забезпечення конкурсної закупівлі продуктів, можна удвічі—утричі покращити забезпечення продуктами тих само лікарень чи тих само дитячих закладів, які фінансуються з обласного бюджету.
За час мого депутатства до мене надходило чимало повідомлень про людей, які за рахунок так званої Чорнобильської програми по кілька разів відселялися з Чорнобильської зони. Людина отримувала гроші на виселення, купувала собі житло в Києві, знову прописувалася у Чорнобильській зоні й знову отримувала кошти на виселення. Тим часом ще багато тих, хто справді потребує поліпшення житлових умов після переселення з Чорнобильської зони. До цього часу вони стоять у чергах. Дотепер на свої запити я отримував лише формальні відписки. Очевидно, що нині стоятиме питання про ретельний аудит того, в який спосіб розподілялися кошти для Чорнобильської програми в Київській області. Взагалі, за останні роки влада сформувала колосальну чергу людей... за соціальною справедливістю. І коли ця черга заговорила, в країні сталися тектонічні зміни. Тепер наш обов’язок — прислухатися до людей.
Інтерв’ю взяв Віктор ВУС.
