Ознаки тотальної роботоманії у стінах Генпрокуратури, про що ми розповідали в попередньому номері, стали ще виразнішими. Вчора на Різницькій відбулася розширена колегія, яка за революційністю ухвалених планів на найближчу перспективу може скласти достойну конкуренцію рішенням Майдану.
На колегії оголошено нещадну війну корупції. Святослав Піскун навіть запропонував для ефективнішої «декорупціонізації» створити Національне бюро розслідувань. Щоправда, коло делегованих йому Генпрокурором завдань не таке масштабне, як назва. Адже, за висновком самого Святослава Михайловича, «більше у нас корупції в Україні нема. Нема у нас корупції в Кабміні, нема корупції в міністерствах, нема корупції в МВС...» Само собою зрозуміло, зникла вона в прокуратурі, вивітрилася з СБУ, і навіть податківці депортували цю заразу за межі свого ареалу.
Як оптимістично запевнив Генпрокурор: «Я вас усіх вітаю з позбавленням від корупції...»
То де знайти хоч завалящого корупціонера, щоб НБР не звинуватили у дармоїдстві (що може теж спричинити професійний інтерес прокурорів)? Не хвилюйтесь, для фронту робіт є ще в нас резерви. Корупція, розсекретив «стратегію» Генпрокурор, залишилася тільки в сільських і селищних радах: «Офіційно — це ті громадяни, що займають посади секретарів, голів...» І логічно запропонував ліквідувати... Ні, слава Богу, смертної кари не повернув, поки що знищенню підлягають ті самі ради — кубла корупції на «первинному» рівні.
Для контролю над цією «зачисткою» пан Піскун пропонує переглянути «звітність» (за голову кожного голови — два бали, за секретарську — один?) і «посилити закон про боротьбу з корупцією» (мабуть, тепер притягатимуть до слідства і прибиральниць сільрад).
Так само рішуче органи прокуратури виполюватимуть з нашого поля «тінізацію» економіки, рецидиви «застарілих хвороб» у податкових органах та прояви ймовірного «хамства до громадян» у власних лавах. За «плями» на прокурорському мундирі автоматично каратимуть, як за підпільну діяльність якоїсь сільської ради.
На колегії говорили і про перспективи «справи Гонгадзе», зокрема готовність піти назустріч Лесі Гонгадзе і провести ще одну міжнародну експертизу. До речі, саме того дня мама Георгія повідомила журналістам, що в розмові з Піскуном вона наполягала якраз на вітчизняній експертизі: аби її висновки були визнані усіма й ГПУ насамперед. Але, очевидно, модна тема євроінтеграції так забила чоловікові баки, що він трохи перебрав із ретельністю.
Між іншим, упевненість у можливості розкриття вбивства Гонгадзе висловив і заступник міністра внутрішніх справ Петро Опанасенко. На тій підставі, що виконавцями вбивства «було допущено більше, ніж потрібно, помилок .., а в слідчих Генеральної прокуратури достатньо досвіду й можливостей, щоб розкрити цей злочин». Якщо в одних достатньо досвіду, а інші «перебрали» з помилками, то, може, це не секретар сільради перешкоджає розкриттю?
