Податки на дев’ять років наперед сплатило україно-польське пасічницьке товариство з обмеженою відповідальністю «Бартнік»
Коли Неля Паньковська, власниця підприємства, розповіла про це, одразу навіть не повірила, як таке може бути? Адже податки — річ не дуже приємна, від них, якщо і не ховаються, то платити наперед ніхто не збирається. Вже потім у розмові став зрозумілим секрет такого дивного бажання віддавати гроші.
«Бартнік» в Ізяславі з’явився дев’ять років тому. Тоді підприємництво лише ставало на ноги, і допомогти йому зіп’ятися мала бджілка. Те, що українські вулики не бувають без меду, відомо добре. Як і те, що пробитись із цим медом на чужі ринки практично неможливо. Отож і прийшла на допомогу подільським бджолярам польська фірма із багаторічним досвідом роботи і широкою мережею споживачів.
Вже потім розбудовували спільне підприємство разом і люди, і бджоли, бо саме завдяки їхнім старанням виробляють продукцію, котра розходиться буквально по всьому світу. Не буває бджоляра без пасіки. У «Бартніка» теж є своя невелика бджолина «ферма», але не вона забезпечує сировиною його потужності.
— Наша пасіка швидше показова, — розповіла Неля Миколаївна, — вона продемонструє, як вести господарство із використанням сучасних технологій. Хоча, зрозуміло, ніщо не замінить у технологіях традиційного вулика, бджілки-трудівниці і людських старань.
Коли все це поєднати — мед потече річкою. І він справді стікається солідними потоками у «Бартнік». Підприємство закуповує мед у всіх регіонах країни. Фахівці відбирають його за кольором, ароматом і походженням. Інколи, навіть не куштуючи, можуть визначити, з якої квітки бджола принесла свій взяток. І хоч якими важливими є ці показники, основними залишаються лабораторні, котрі визначають чистоту меду — чи не має він цукрових та інших домішок, а головне — чи не містить залишків лікувальних препаратів.
Коли якість меду перевірена, його відправляють у «Бартнік» на переробку. Не так давно тут збудували новий цех із устаткуванням, що дає змогу виготовляти так званий гуманізований мед. Якщо говорити мовою споживача, це рідкий і прозорий мед, котрий зберігається довгий час, не кристалізуючися.
Щомісяця на підприємстві виготовляють і фасують близько сорока тонн такого меду для внутрішнього ринку. Соняшниковий, акацієвий, липовий, квітковий —усіх різновидів і не перерахувати. І таке само розмаїття меду підприємство відправляє закордонним споживачам. Майже чотириста тонн щомісяця відвантажують у Польщу, Чехію, Прибалтику, Німеччину. А головні поставки — до Сполучених Штатів.
Взимку, доки бджоли сплять у своїх вуликах, фірма переробляє сировину, доводячи мед до світових стандартів якості. Завоювавши своє місце на закордонному ринку, у «Бартніку» сподівалися, що матимуть не тільки моральний, а й матеріальний зиск. Але обіцянки повернути сплачений податок на додану вартість за експортовану продукцію так і залишилися тільки обіцянками. Невеличкому підприємству, де працює майже три десятки чоловік, до повернення підлягає близько двохсот тисяч гривень. Стільки, за нинішніх обсягів виробництва, мали б сплачувати до бюджету ще майбутніх дев’ять років.
Обіцянки про повернення ПДВ не дають користі підприємцям. Добре, що про ці податкові перипетії не знають бджоли, а то, дивись, застрайкували б та й перестали б носити мед.
Хмельницька область.
