Ми пережили вельми знаковий місяць. Поки новий виконавчий оркестр розбирав свої партії і настроював інструменти, за нього грав лише Президент. І маємо вже перші конкретні відгуки. Я — не про оплески в Парламентській асамблеї Ради Європи, а про десять доповнень до плану дій «Україна — ЄС», які вчора розглянула Рада ЄС. Серед іншого вони передбачають активізацію торгівлі українськими товарами на європейському ринку, тіснішу інтеграцію в європейську енергетику, подолання формальних перешкод для надання нам статусу країни з ринковою економікою. Зрештою, це неабиякий крок на шляху до Європи, у напрямі, який Віктор Ющенко проголосив стратегічним. Але крок перший.
З пункту «А»...
Міністерство економіки та з питань євроінтеграції в січні оприлюднило «Економічний меморандум», котрий умовно можна порівняти з арифметичною задачкою: як дістатися з пункту «А» (поточний момент) до пункту «Є» (євростандарт). Розлогий документ, непересічні висновки. Змістовна частина вказує на те, що до пункту «А» ми діставалися надміру довго і манівцями, тож практично починати слід з чистого аркуша.
Отже, щоб втримати високі темпи ВВП, виробництво має спиратися на інтенсивну, а не екстенсивну модель розвитку. Дозавантаження потужностей призводить до викривленої звітності щодо продуктивності праці та фондовіддачі, а штучне знецінення гривні — щодо реальної вартості робочої сили. Як на мене, перша думка була свіжою кілька років тому, а друга — актуальна до президентських виборів. Пропонується оновлювати основні фонди за рахунок інвестицій — не менш оригінально, до того ж у руслі президентських заяв у Страсбурзі. Але ж мізерний обсяг залучених інвестицій (на порядок менше, ніж у Польщі, Росії чи деінде) спостерігається вже не перший рік, то питається, чому про це заговорили тільки тепер? Дворазове (проти 2003 року) зростання цін товаровиробників також гальмує інвестиції, а отже, за їхню динаміку певною мірою відповідає і Міністерство економіки. Головною подією тижня, безперечно, стала поява за диригентським пультом Юлії Тимошенко, тож не сумніваюся, що вона про це нагадає.
Про інфляцію слід сказати окремо, оскільки споживчі ціни — уламки передвиборного літа — зберігають тенденцію до зростання. Промисловість одержала підвищені ціни на природний газ. Громадян навіть із середніми доходами продовжує відлякувати вартість м’ясо- і рибопродуктів, а про імпортні закупівлі не чути. Імпортери чекають, поки зміцніє гривня до вигідного їм рівня, але коли це станеться, прийде час лібералізації цін, що диктують умови тієї само реформаторської задачі. Тож найближчим часом на цінову стабільність очікувати нічого. Натомість, як і слід було очікувати, перші блискавичні рухи диригента Тимошенко свідчать про намір повернути всі борги вчителям і стабілізувати становище в енергетиці. Як багато залежить від вивірених рухів диригента і злагодженої гри всього оркестру!
Але повернімося до міністерської задачки. Через недолугу бюджетну політику, спрямовану на стимулювання внутрішнього попиту без відповідного фінансового обгрунтування, держ-бюджет за 11 місяців минулого року виконали з дефіцитом у 2,6 відсотка від рівня ВВП (7,8 мільярда гривень), загальний фонд звели з дефіцитом у 3 відсотки (8,8 мільярда гривень). Усе так. Від себе додам. З цієї само причини, а також через сезонне скорочення промислового виробництва, негативні очікування виробників і дискретний графік різдвяних свят станом на 21 січня цього року загальний фонд держбюджету, як зазначали інформагентства, наповнили лише на третину від місячного плану, а дефіцит у 1,01 мільярда гривень покривали за рахунок нових запозичень. А тим часом бюджет країни має набагато більший прихований дефіцит, зменшити котрий, як наполягають експерти, до 1 відсотка, за оцінками глави парламенту Володимира Литвина, законодавчо можна буде лише після сформування нового складу уряду, навесні.
До пункту «Б»...
Мінекономіки нагадало, що з пункту «А» вийде в середньому 70 відсотків українців, чиї видатки нижчі за прожитковий мінімум. І цілком слушно констатувало, що 13-відсотковий податок з доходів громадян не виправдав економічних очікувань. Бо, по-перше, він сприяв лише високооплачуваним категоріям громадян, поглиблюючи шокуючий розподіл суспільства на багатих і бідних. По-друге, втрати бюджету внаслідок його дії торік становили 1—1,5 відсотка ВВП, надходження від податку на доходи фізичних осіб скоротилися у 16 регіонах країни. По-третє, очікуваної легалізації доходів не сталося. Звідси — пропозиції запровадити диференційований податок на доходи фізосіб з мінімальною ставкою 13 і максимальною — 20—23 відсотки. Звідси — намір зменшити нарахування до фонду заробітної плати з 37 до 30 відсотків, запровадити чітку програму підвищення мінімальних соціальних гарантій, розробити нормативно-правову базу для створення системи адресної допомоги. Підвищувати мінімальну заробітну плату з грудня цього року до 282 гривень недоречно, оскільки це не позначиться на кінцевих доходах населення так ефективно, як запровадження з другого півріччя Єдиної тарифної сітки. Одне слово, круто. Може скластися враження, що засиділися хлопці без справжнього діла, хоча є чимало цілком слушних пропозицій, співзвучних з економічною програмою Президента країни і першими блискавичними рухами диригента
Передусім прочитується намір не ставити коня наперед воза, оскільки за реформування пенсійного забезпечення логічно братися лише після реформи системи оплати праці. Тут є нюанси, які перегукуються з непопулярними кроками. І що раніше про них скажуть, то краще. Новому уряду вочевидь забракне грошей для виконання всіх соціальних зобов’язань, оскільки брали їх під час пікового рівня економічного зростання, а виконувати доведеться під час рецесійних явищ у базових секторах економіки. Ще невідомо, але якщо, скажімо, в січні в металургії збереглася тенденція до уповільнення виробництва, це неодмінно позначиться на перспективах зростання всієї промисловості й обсягах валютних надходжень, які потрібні для виконання соціальних партій оркестру.
Ми залежні одне від одного, а всі залежні від обставин. Немає дефіциту — немає боргів. Немає боргів — немає потреби підвищувати процентні ставки. Немає потреби — то ми маємо помірну інфляцію, яка, по суті, є додатковим податком на доходи громадян і підприємств.
І не забувайте, що в умові задачки йдеться не про пункт «Б», а про пункт «Є», з огляду на сказане Президентом країни у Страсбурзі.
