У 2004 році Верховна Рада України четвертого скликання зберегла високі показники законотворчої діяльності.
Упродовж останнього тижня четвертої, а також за період п’ятої та шостої сесій (робота яких припадає на цей рік) за 98 пленарних днів відбулося 139 пленарних засідань, на яких розглянуто 1151 питання з найактуальніших проблем суспільного життя. Головні з них — питання економічної та соціальної політики, галузевого розвитку, законодавчого врегулювання адміністративної реформи та державного будівництва.
Прийнято в цілому 330 законів, у тому числі: один кодекс (Цивільний процесуальний) та 69 законів про ратифікацію міжнародних договорів і угод. Переважна більшість ухвалених законів — 193 (або 73 %) набула чинності, з них у новій або оновленій редакції — 56 (без урахування законів про ратифікацію).
За 2004 рік у першому чи другому читанні були прийняті проекти чотирьох кодексів Адміністративного процесуального, Господарського процесуального, Лісового та Житлового, 152 інші проекти законів.
Верховною Радою України також були прийняті рішення з важливих зовнішньоекономічних та зовнішньополітичних питань. Ратифіковано ряд міжнародних договорів і угод:
Договір між Україною і Російською Федерацією про україно-російський державний кордон;
Протокол про затвердження Положення про порядок організації і проведення спільних антитерористичних заходів на територіях держав — учасниць Співдружності незалежних держав;
Угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону секретної інформації у сфері оборони;
Угода про відновлення Угоди між Україною та Європейським співтовариством про наукове і технологічне співробітництво;
Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності;
Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат. Ратифіковано також ряд інших важливих для економіки двосторонніх угод з питань взаємного захисту інвестицій, подвійного оподаткування тощо.
Розглянуто питання, пов’язані з реалізацією внутрішньої політики держави. Їх спектр, як завжди, широкий: від Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу, питань економічної політики та соціального захисту громадян.
Найважливіші серед них закони:
«Про внесення змін до Конституції України»;
«Про вибори Президента України»;
«Про вибори народних депутатів України»;
«Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»;
«Про Центральну виборчу комісію»;
«Про Державний бюджет України на 2005 рік»;
«Про міжнародні договори України»;
«Про транскордонне співробітництво»;
«Про правовий статус закордонних українців»;
«Про державні цільові програми»;
«Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст»;
«Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій»;
«Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004—2010 роки»;
«Про державну підтримку сільського господарства України»;
«Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»;
«Про поліпшення матеріального становища інвалідів війни».
Велика увага приділялася розробці законодавства в гуманітарній галузі, розвитку духовно-культурної сфери, охороні здоров’я, дитинства та материнства, захисту прав людини.
23 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік». Вперше за роки незалежності України у бюджеті закладено значне збільшення фінансування соціальних програм, частка якого зростає з 48 % у 2003 році до 58,2 % у 2005-му.
У результаті будуть забезпечені фінансовими ресурсами соціальні гарантії, передбачені іншими законодавчими актами, а саме:
витрати Пенсійного фонду для надання цільових адресних допомог (дотацій) пенсіонерам, що мають меншу пенсію, ніж визначений у законі прожитковий мінімум;
підвищення мінімальної заробітної плати працівників бюджетних установ;
виплата підвищених у 2,3 разу стипендій студентам вищих навчальних закладів та учням професійно-технічних навчальних закладів;
компенсація несплачених у 1997—2000 роках педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки;
поетапне врегулювання питання пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу;
підвищення рівня соціальних гарантій ветеранам війни і праці тощо.
У 2004 році було розглянуто 50 законопроектів, поданих Президентом України, 284 — Кабінетом Міністрів України, 885 — народними депутатами України, 9 —Національним банком України.
За тематичною спрямованістю серед розглянутих законопроектів переважають питання економічної політики (410 або майже 33 %), галузевого розвитку (239 або 19 %), правової політики (205 або 17 %), соціальної політики та праці (172 або 14 %).
Відбулося 9 парламентських слухань з актуальних питань соціально-економічного розвитку держави. Серед них: про стан і перспективи розвитку освіти в Україні, про становище жінок, актуальні питання економічної політики тощо.
Проведено 7 днів уряду у Верховній Раді України, на яких заслухано інформацію Кабінету Міністрів України з 10 важливих питань. Серед них: сучасний стан пенсійного забезпечення та впровадження пенсійного страхування в Україні, дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні, дотримання вимог законодавства щодо підтримки агропромислового виробництва та пріоритетності розвитку села у 2004 році та формування ефективних механізмів їх розвитку на перспективу, стан і реформування цін та тарифів у житлово-комунальній сфері, нові напрями співробітництва України з Європейським союзом у зв’язку з розширенням ЄС, стан реформування та законодавче забезпечення діяльності правоохоронних органів в Україні.
Утворено 10 тимчасових спеціальних і слідчих комісій, які вивчають актуальні суспільні проблеми загальнодержавної ваги.
Результативною була діяльність комітетів Верховної Ради України. Ними проведено за звітний період 765 засідань, з них 43 — виїзні, на яких розглянуто понад 4700 питань. Комітетами організовано й проведено 318 конференцій, семінарів, симпозіумів, «круглих столів», розглянуто близько 64 тисяч листів і звернень громадян.
Найбільшу кількість законів, прийнятих Верховною Радою України протягом зазначеного періоду, підготовлено в комітетах з питань фінансів і банківської діяльності — 43, з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій — 26, з питань національної безпеки і оборони — 22, з питань аграрної політики та земельних відносин — 17, з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв’язку — 16.
Від суб’єктів права законодавчої ініціативи на розгляд Верховної Ради України надійшло 1314 проектів законів і кодексів та 1363 проекти постанов. З початку скликання зареєстровано (станом на кінець грудня 2004 року) 3562 законопроекти та 3585 проектів постанов, що майже на 36 відсотків більше, ніж за аналогічний період діяльності Верховної Ради України попереднього скликання.
На розгляді Верховної Ради України перебувають декілька надзвичайно важливих законопроектів (законів) із сфери конституційного законодавства, які або давно вже чекають свого прийняття, або ж прийняті і чекають повторного розгляду після накладення на них вето Президентом України: проект закону про місцеве самоврядування в Україні (нова редакція), закон «Про адміністративно-територіальний устрій України» тощо. Окрім зазначених законопроектів, існує об’єктивна необхідність розробки і прийняття ще кількох важливих конституційно-правових актів, зокрема, нового закону про комітети Верховної Ради України, нового закону (або ж законів) про всеукраїнський та місцеві референдуми.
Серед основних проблем, які потребують невідкладного вирішення у сфері цивільного та господарського законодавства і підприємництва, найгострішою залишається неузгодженість ряду норм Цивільного та Господарського кодексів України, що набули чинності з 1 січня 2004 року. Зазначене спричиняє колізійні ситуації в правозастосуванні.
Застосування вказаних кодексів гальмується й тим, що інші закони не приведені у відповідність із ними, а також не прийнято ряд законів, необхідність яких випливає із цих кодексів. Йдеться про прийняття законодавчих актів про акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, непідприємницькі організації, цінні папери і фондовий ринок, управління об’єктами державної власності.
На минулій і поточній сесіях у законотворчій діяльності парламенту превалювали питання аграрної сфери, передусім — забезпечення функціонування ринку продукції сільськогосподарського походження, створення сприятливих умов для товаровиробників у аграрному секторі економіки, приведення в дію механізму реалізації Земельного кодексу України, удосконалення окремих його норм. Загалом за даний період було прийнято 15 законів з аграрних питань.
Хоча темпи законотворення у цій сфері мають тенденцію до прискорення, все-таки слід звернути увагу на те, що питання земельної реформи, аграрних відносин у цілому вирішуються повільно. Зокрема, досі не прийняті закони про ринок земель, про викуп та примусове відчуження земельних ділянок права приватної власності, про державний земельний кадастр, про захист прав власників майнових паїв. Вимагає невідкладного опрацювання проект закону про Основні засади державної аграрної політики. Цей документ має визначити стратегічні цілі та завдання державної аграрної політики, забезпечити комплексність у визначенні та здійсненні заходів щодо подальшого розвитку аграрного сектора економіки.
Потребує комплексного взаємоузгодженого регулювання соціальний захист населення, чому сприяла б робота над кодифікацією законодавства у цій сфері. Системний підхід сприяв би послідовному впровадженню заходів із забезпечення достатнього рівня життя, приведення основних соціальних стандартів принаймні до базового — прожиткового мінімуму.
Більшої уваги вимагають питання приведення у відповідність основних положень національного законодавства до законодавства Європейського союзу.
У зв’язку із внесенням змін до Конституції України невідкладно мають бути прийняті закони «Про Президента України», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про Кабінет Міністрів України» і Регламент Верховної Ради України.


Роль Верховної Ради України у забезпеченні проведення виборів Президента України та врегулюванні політичної кризи


Постановою «Про призначення чергових виборів Президента України» від 18 березня 2004 р. № 1616-IV Верховна Рада України призначила чергові президентські вибори на неділю, 31 жовтня 2004 року. Того ж дня було прийнято Закон «Про вибори Президента України», який, заклавши основні демократичні стандарти виборчого процесу, водночас не зміг унеможливити численних зловживань і порушень, що мали місце 21 листопада 2004 р.
7 вересня 2004 р. було утворено Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України з питань моніторингу реалізації законодавства про вибори Президента України. Комісія на своїх засіданнях під час підготовки і проведення президентських виборів 2004 року здійснювала постійний контроль за практикою реалізації законодавства про вибори Президента України, готувала пропозиції щодо його вдосконалення, узагальнювала інформацію про перебіг виборчої кампанії, чим сприяла забезпеченню її демократичності і чесності. Цього самого дня було прийнято звернення Верховної Ради України до журналістів, керівників засобів масової інформації, громадських об’єднань та організацій, органів державної влади та місцевого самоврядування про максимально об’єктивне висвітлення президентських виборів 2004 року, надання рівних можливостей і доступу всім учасникам виборчих перегонів до електронних і друкованих засобів масової інформації.
З наближенням 31 жовтня 2004 року — дня чергових президентських виборів — Верховна Рада України рішуче виступила проти спроб розхитати політичну стабільність в Україні, поляризації суспільних настроїв, організації протистояння між регіонами, вбачаючи у цих спробах намір зірвати вибори. Своєчасними, політично виваженими і відповідальними стали в ці дні заяви і звернення Верховної Ради України до співвітчизників, кандидатів у Президенти України, ЦВК та правоохоронних органів держави із закликом створити всі необхідні передумови для вільного волевиявлення українського народу на виборах. Зазначені заяви і звернення стали на заваді спробам дезорганізувати роботу Верховної Ради, виключити її із суспільно-політичного життя, а фактично позбавити народ його законної, визначеної Конституцією трибуни. Загалом ці заходи дали можливість Верховній Раді України працювати під час президентської кампанії більш ефективно, ніж за аналогічний період 2003 року.
Напередодні першого туру президентських виборів парламент відмовився від внесення змін до законодавства про вибори Президента України з тим, щоб не стати каталізатором дезорганізації виборчого процесу (було внесено сім законопроектів з різних мотивів, у тому числі — в частині надання права спостерігачів представникам національних неурядових організацій, про визнання переможцем у другому турі того, хто набере 50 відсотків плюс один голос і т. ін.). У цьому ж контексті слід розглядати і принципове несприйняття парламентом ідеї запровадження подвійного громадянства та надання російській мові статусу другої державної мови в Україні, що суперечить Конституції України.
Як відомо, напередодні другого туру президентських виборів Верховна Рада України прийняла закон про зміни до виборчого процесу, зокрема про заборону голосування за відкріпними посвідченнями. Цей закон не був підписаний чинним Президентом України, що закономірно викликало застереження і суспільства, і міжнародної спільноти до чесності й демократичності президентських виборів у другому турі. Зокрема, під час численних міжнародних і міжпарламентських зустрічей йшлося про посилення ролі українського парламенту в забезпеченні прозорості й демократичності волевиявлення народу під час другого туру.
23 листопада 2004 року — після другого туру президентських виборів — Верховна Рада на своєму засіданні розглянула ситуацію, яка виникла в державі у зв’язку з виборами Президента України. 27 листопада було прийнято Постанову «Про політичну кризу у державі, що виникла у зв’язку з виборами Президента України», якою визнано недійсними результати повторного голосування з виборів Президента України 21 листопада 2004 року і висловлено недовіру Центральній виборчій комісії у зв’язку з неналежним виконанням нею обов’язків, передбачених Конституцією та законами України. А Постановою «Про запобігання антиконституційним діянням та сепаратистським проявам, що загрожують суверенітету і територіальній цілісності України» від 1 грудня 2004 року Верховна Рада України зупинила сповзання країни у прірву громадянського конфлікту і втрати цілісності, відновила віру співвітчизників у можливість розв’язання глибокої політичної кризи винятково правовими методами.
Визначальним стало засідання Верховної Ради України 8 грудня 2004 року, на якому відбулося поіменне голосування про прийняття в пакеті проектів законів № 4180, № 3207-1, № 6372-д. Внесення змін до Конституції України з одночасними змінами закону про вибори Президента, а також призначення нового складу ЦВК повернули суспільству довгоочікуваний спокій і засвідчили відповідальну позицію українського парламенту у відстоюванні принципів верховенства права та національних інтересів. Довготривалий і складний процес політичної реформи, що викликав багато дискусій у суспільстві, мав своє логічне завершення 8 грудня 2004 року з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Конституції України», яким передбачено, зокрема, вдосконалення механізму функціонування державної влади, розподілу повноважень між Президентом України та органами державної влади, забезпечення балансу між усіма гілками влади, ефективної співпраці парламенту та уряду, їх взаємної відповідальності за здійснення державної політики, насамперед у соціально-економічній сфері.
Закон «Про особливості застосування Закону України «Про вибори Президента України» при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року» удосконалив механізми утворення виборчих комісій, складання списків виборців, голосування за відкріпними посвідченнями, голосування за межами виборчої дільниці, процедуру підрахунку голосів тощо. Конституційність цього закону (за винятком категорій громадян, які мали право голосувати за межами виборчої дільниці) була підтверджена Конституційним Судом України. Як наслідок, голосування 26 грудня 2004 року з виборів Президента України, за оцінкою міжнародних офіційних спостерігачів, було проведено з дотриманням загальновизнаних у світі демократичних виборчих стандартів.
14 грудня 2004 року було прийнято Постанову «Про порядок проведення урочистого засідання Верховної Ради України, присвяченого складенню присяги новообраним Президентом України». Зазначені рішення, як і регулярна конструктивна співпраця українського парламенту з усіма органами державної влади, забезпечили вільне волевиявлення виборців і демократичний характер переголосування другого туру президентських виборів 26 грудня 2004 року.
У складних умовах політичної кризи, яка загрожувала єдності країни і спокою у суспільстві, Верховна Рада України виявила належну виваженість, витримку, політичну мудрість і відповідальність за долю народу і держави. Це стало відчутним внеском у становлення громадянського суспільства та розвиток парламентської демократії в нашій державі.


Взаємодія Верховної Ради України


з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування, неурядовими громадськими організаціями
Дещо поліпшився стан розгляду законопроектів, що визначені Президентом України як невідкладні. Так, протягом нинішнього року з 73 таких законопроектів Верховною Радою України розглянуто 54, з них 14 прийнято як закони України, ще 10 прийнято за основу для їх підготовки до другого читання.
Опрацювання законопроектів у комітетах супроводжувальними групами, до складу яких входять представники законодавчої і виконавчої гілок влади, дало змогу звести до мінімуму застосування вето Президента. Результатом цього є те, що 78,2 відсотка прийнятих законів у встановлений термін набирають чинності (проти 75,5 відсотка за час роботи Верховної Ради України третього скликання).
У 2004 році продовжилася тенденція зростання кількості поданих депутатських запитів — 3951 (у 2000-му було подано 647 запитів, у 2001-му — 761, у 2002-му — 598, у 2003 році — 2578 запитів). За тематикою депутатські запити розподілилися так: з питань дотримання законності — 1659 (43,8%), економічних — 377 (9,1%), гуманітарних — 401 (9,6%), соціальних — 319 (7,6%), екології та надзвичайних ситуацій — 141 (3,5%), оборони і національної безпеки — 58 (1,4%), щодо скарг і заяв виборців — 486 (12,0%), з питань законотворення — 13 (0,4%), з інших питань — 330 (7,9%).
Протягом 2004 року до Верховної Ради України надійшло 14720 звернень на особистому прийомі громадян та 114131 письмове звернення. Серед питань, які найбільше хвилюють громадян, — соціальний захист та пенсійне забезпечення, дотримання законності та охорона правопорядку, державне будівництво, суверенітет, міждержавні та міжнаціональні відносини.
У співпраці з Кабінетом Міністрів України оперативно вирішувалися найгостріші, невідкладні проблеми законодавчого врегулювання того чи іншого питання. Це стосується, зокрема, законодавчих актів, пов’язаних із скороченням податкових пільг та пошуком додаткових джерел для наповнення Державного бюджету України.
Підтримується активна співпраця з місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування. У минулому році Головою Верховної Ради України здійснено робочі поїздки до Чернігівської, Волинської, Херсонської, Харківської, Черкаської, Донецької, Полтавської, Хмельницької, Житомирської, Луганської та інших областей України.
Проведено чотири засідання Консультативно-дорадчої ради з питань місцевого самоврядування при Голові Верховної Ради України, на яких розглянуто низку питань щодо удосконалення виборчого законодавства, основних напрямів бюджетної політики на 2005 рік, фінансового забезпечення аграрного сектору та соціальної сфери села, удосконалення взаємодії гілок державної влади та інші.
При Голові Верховної Ради України створені і діють Громадсько-політична консультативна рада та Молодіжна громадська колегія.
На адресу Голови Верховної Ради України за 2004 рік надійшло 24,6 тисячі листів, звернень і документів від міністерств, інших центральних і місцевих органів влади, комітетів Верховної Ради України, народних депутатів і громадян України. Усі вони розглянуті, прийнято необхідні рішення та надано відповіді заявникам.


Співробітництво з міжнародними організаціями, державами та парламентами світу


Співробітництво Верховної Ради України з міжнародними організаціями, державами та парламентами світу здійснювалося відповідно до національних інтересів і завдань зовнішньої політики, визначених Основними напрямами зовнішньої політики України, схваленими постановою Верховної Ради України від 2 липня 1993 року.
У рамках багатосторонньої дипломатії делегації і представники Верховної Ради України у 2004 році брали участь у роботі всесвітніх і регіональних міжнародних організацій — Організації Об’єднаних Націй (ООН), Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), Європейського союзу (ЄС), Парламентської асамблеї ОБСЄ, Міжпарламентської ради Україна — НАТО, Міжпарламентського союзу, Міжпарламентської асамблеї СНД, Трансатлантичного форуму парламентаріїв Європи, США та Канади, Парламентських асамблей НАТО і ОЧЕС та інших.
Значною подією міжпарламентських відносин стало проведення в Україні 23 вересня 2004 року Установчого засідання Парламентської асамблеї країн—учасниць ГУУАМ.
В інтересах розвитку двосторонніх міждержавних відносин між Україною і прикордонними державами, країнами—членами ЄС і НАТО та іншими державами світу відбулися візити в Україну керівників парламентів Білорусі, Росії (Державної Думи і Ради Федерації), Литви, Польщі, Австралії, Китаю, Азербайджану, Грузії, Голови Парламентської асамблеї ОБСЄ.
Офіційні делегації українського парламенту на чолі з Головою Верховної Ради України В. Литвином здійснили візити до Держави Ізраїль, Болгарії, Азербайджану, Туреччини, Фінляндії, Російської Федерації, Угорщини, США.
Україну відвідали делегації груп дружби парламентів Сирії, Туреччини, Франції, Великобританії. Делегації груп дружби Верховної Ради України відвідали Малайзію, Австралію, Німеччину, Польщу, Сирію та Кубу. Відбулася серія обмінів візитами на рівні парламентських комітетів. Україну відвідали члени комітетів парламентів Польщі, Литви, Чехії, Італії. Представники комітетів Верховної Ради побували з візитами у Естонії, Росії, Швеції, Швейцарії, на Філіппінах.
У 2004 році Головою Верховної Ради України В. Литвином проведено 94 зустрічі з керівниками інших держав, зарубіжних парламентів, урядів, іноземних дипломатичних місій в Україні.
Міжнародна діяльність Верховної Ради України сприяла захисту прав та інтересів українських громадян і держави в цілому, поширенню в Європі та у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера, зміцненню міжнародної безпеки, вирішенню глобальних проблем людства.


Розвиток матеріально-технічної бази та фінансове забезпечення


З метою забезпечення ритмічної та ефективної законотворчої роботи Верховної Ради України вирішено ряд важливих завдань щодо поліпшення умов роботи народних депутатів України, підвищення рівня їх соціальних гарантій та фінансування інших видатків, передбачених Законом України «Про статус народного депутата України».
Для здійснення повноважень Верховної Ради України кошторисом видатків передбачалися асигнування із загального фонду Державного бюджету в сумі 327,2 млн. грн., які профінансовані на 98,9%, тобто виділено з бюджету 323,7 млн. грн., недофінансовано 3,5 млн. грн.
Порівняно з попереднім роком обсяги фактичного фінансування зросли на 62,1 млн. грн., або на 25,0 %. Ці кошти направлялися в основному на виконання вимог, передбачених Законом України «Про статус народного депутата України».
Основна увага приділялася зміцненню та оновленню матеріально-технічної бази, створенню належних умов для роботи народних депутатів України, працівників апарату, забезпеченню їх житлом та вирішенню соціально-побутових питань.
Видатки на оплату праці народних депутатів України та їх помічників-консультантів порівняно з 2003 роком збільшені на 17,5 млн. грн. і становлять 49,1 млн. грн., що дало змогу підвищити середній розмір заробітної плати народним депутатам України на 77,6 відсотка. Фонд заробітної плати помічників-консультантів на місяць зріс з 3000 грн. до 4200 грн., тобто на 40 відсотків.
Щомісячний розмір відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень, підвищився з 2100 грн. до 2500 грн., тобто на 19 відсотків.
Проводиться постійна робота зі створення належних умов для праці народних депутатів України. Завершено будівництво і введено в експлуатацію адміністративний будинок по вул. Садовій, 3а. Виконано капітальний ремонт приміщень адміністративних будинків Верховної Ради України, відремонтовано 157 робочих кабінетів та 6 залів засідань. Загалом виконано ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 5,9 млн. грн.
Реконструйовано сесійну залу в адмінбудинку по вул. Грушевського, 5. З метою поліпшення якості озвучення сесійної зали, розбірливості мови виконано роботи з реконструкції мікрофонних систем на робочих місцях народних депутатів України, на столі Президії, трибуні, робочих місцях Президента України, в ложах уряду та запрошених, а також проведено заміну застарілих акустичних систем у партері і на балконі сесійної зали, виконано роботи з акустичного облаштування стін у ложах уряду і запрошених.
Для забезпечення народних депутатів України та працівників апарату якіснішим та надійнішим телефонним зв’язком та скорочення витрат на оплату послуг операторів телефонного зв’язку завершено введення в експлуатацію сучасних відомчих АТС загальною потужністю 4500 номерів з прямим виходом до міської цифрової телефонної мережі. Проводиться поетапна заміна застарілих абонентських телефонних апаратів на нові цифрові. Розроблено та виготовлено два тиражі телефонних довідників.
Для належного інформаційного забезпечення народних депутатів України та працівників апарату введена в експлуатацію нова головна станція кабельного телебачення в адмінбудинку по вул. Садовій, 3а, яка дала змогу збільшити кількість телевізійних програм у внутрішній телевізійній мережі до 30.
У 2004 році було оновлено автомобільний парк автобази Управління справами — придбано 24 автомобілі «Тойота Камрі», 6 автобусів «Богдан».
Протягом року придбано 300 комп’ютерів, 17 одиниць копіювальної техніки, 450 телефонних апаратів, 50 факсів, 70 телевізорів, 24 холодильники, 320 сейфів, 120 тонн паперу. Закуплено офісних меблів, крісел та стільців на суму 6,2 млн. грн. Загалом у 2004 році придбано обладнання та матеріалів на загальну суму 12 млн. грн.
Триває будівництво житлового будинку на 305 квартир по вул. Срібнокільській, 24. Введено в експлуатацію перші дві секції на 185 квартир. У чотирьох районах Київської області відведено землі під індивідуальну забудову та ведення господарства для народних депутатів України та працівників Апарату Верховної Ради України.


Голова Верховної Ради України Володимир ЛИТВИН.