Мешканці Токмака Запорізької області провели збори, на яких вирішили організувати місцевий референдум про недовіру міському голові Миколі Левчуку. Для збирання підписів за проведення місцевого референдуму утворили ініціативну групу. Однак зареєструвати її місцева влада відмовляється, хоча рішення судів Токмацького районного від 31.03.04 р. і Запорізького апеляційного від 10.06.04 р. зобов’язували міського голову Токмака виконати цю дію.
З’ясовував ситуацію в Токмаку журналіст Олександр Воротiлов.
Прибувши до Токмака, я вирішив оглянути місто. Колись воно було відоме далеко за межами України продукцією дизелебудівного заводу, завдяки якому жило і розвивалося. Сьогодні підприємство ледь животіє, про відновлення виробництва дизелів тут, здається, вже й не думають. Та це тема окремої розмови.
Нестача грошей у бюджеті міста відчувалася на кожному кроці. «Коли востаннє ремонтували дороги?» — запитую у мешканців. Ніхто не зміг пригадати. Зате один із таксистів сказав, що через вибоїни ремонтувати машину доводиться щодня.
Повертаючись до центру міста, побачив руїни цегляних добротних будинків. Люди пояснили, що колись у них були дитсадки. Чому будівлі нікому не продали чи не переобладнали під інші цілі, ніхто не знає.
На місцевому ринку, де можна довідатися про все і про всіх, вирувала торгівля. Та ціни «кусалися», були не нижчі, ніж у курортних містах. І це дивувало. Торговці пояснювали ціни надміру високими ставками ринкового збору. Крім того, з підприємців раз у раз вимагають гроші на ремонт тротуарів, озеленення міста та багато ще на що. Вони, власне, не проти давати гроші на розвиток інфраструктури Токмака, але хотіли б знати, скільки і на що витрачаються кошти. Про це ніхто їм не звітує. Єдине, що помітно змінилося в місті, це покриття тротуарів у центральній його частині.
1200 токмачан поставили свої підписи під вимогами надати їм можливість висловити свою думку про діяльність міського голови. Люди казали, що Микола Левчук у своїй передвиборній кампанії обіцяв створити городянам гідні умови життя: «Запровадити систему справедливих тарифів на комунальні послуги та житло, забезпечити якісне енерго-, газо- та водопостачання населення, вирішити питання ремонту токмацьких доріг і постійно підтримувати їх у належному стані, разом з керівництвом заводу, владними структурами та депутатами всіх рівнів відновити роботу ВАТ «Південдизельмаш» у максимальному обсязі, сприяти розвитку приватної підприємницької діяльності». Нічого з цього не зроблено.
За твердженням лікаря-травматолога, голови Токмацької районної профспілки медичних працівників Володимира Тарасенка, журналіста Надії Мормель, заступника голови громадської організації «Спілка захисту законних інтересів громадян» Володимира Пузанова, підприємця Григорія Потруха та інших членів ініціативної групи, яку було створено для організації проведення референдуму, нині в Токмаку найвищі в Запорізькій області показники з безробіття, смертності серед населення, міграції мешканців міста. Тут найдорожчі житлові послуги, водопостачання, постійно порушуються права підприємців, розбазарюються об’єкти комунальної власності.
Особливе обурення у токмачан викликало списання з міського балансу і продаж на металобрухт приватній фірмі резервуарів для зберігання мазуту, розташованих поруч із центральною котельнею. Вони, за підрахунками ініціативної групи, разом з обладнанням, під’їзними залізничними коліями коштували більш як 800 тис. грн., а віддали їх за 45 тис. грн., з яких лише 18 тисяч потрапило до міської казни. Попередник Миколи Левчука на посаді міського голови Токмака Леонід Єрко розповідає, що ще у 2002 році в «Голосі України» було опубліковано оголошення приватної фірми «Казах Ойл» про пошук в Україні резервуарів для зберігання мазуту з наступною реалізацією. Тоді хотіли запропонувати цій фірмі укласти угоду про оренду чи продаж згаданих резервуарів за великі гроші, але не встигли. Почалися вибори, на яких переміг Микола Левчук. Він перебрав на себе повноваження розпоряджатися списанням об’єктів комунальної власності.
По-своєму, вважають ініціатори, розпорядився міський голова і долею будинку побуту. 15 травня 2003 року в міській комунальній газеті було надруковано оголошення про надання права на оренду приміщень першого поверху, в якому зазначалося, що необхідні документи треба надати в міськвиконком до 20 травня. Зрозуміло, що за п’ять днів їх змогли підготувати лише ті люди, котрі отримали інформацію раніше. Орендарі, які втратили свої приміщення, благали міського голову переглянути строки конкурсу, надати їм можливість на рівних брати в ньому участь, та це не допомогло.
Такі випадки не могли не викликати у людей обурення діями міського голови. Члени ініціативної групи показували документи, розповідали, як вони добивалися справедливості в Токмацькому міськвиконкомі, та ніхто їх там не хоче слухати. Микола Левчук зі своєю командою роблять все можливе, щоб не допустити проведення референдуму.
Міський голова при розмові з ним відкидав усі обвинувачення на свою адресу. Викладав власну точку зору на події в Токмаку. Членів ініціативної групи називав просто купкою людей-однодумців, які «колотять місто і намагаються дезорганізувати владу». Зустрічатися з ними відмовляється, мовляв, нема з ким говорити. Хоча відомо — тільки у спілкуванні з’ясовується істина.
Складалося враження, що міський голова жодного референдуму не бажає і робить усе можливе, щоб він не відбувся, тим самим вочевидь порушуючи законодавство України.
Адже відповідно до ст. 16 Закону України «Про Всеукраїнський та місцеві референдуми» для збирання підписів за проведення місцевого референдуму утворюються ініціативні групи обласного, міського (міст обласного і республіканського — Автономної Республіки Крим значення), районного в місті референдуму на зборах з участю не менш як 200 громадян України, а міського (міст районного значення), селищного і сільського референдуму — на зборах з участю не менш як 50 громадян України, які мають право на участь у місцевому референдумі і постійно проживають на території відповідної адміністративної одиниці.
Усіх норм законодавства ініціатори проведення референдуму в Токмаку дотрималися, що і відзначено у відповідних судових рішеннях, але міському голові Миколі Левчуку, здається, «закон не писаний».
