Лідера у чорнявому хлопчині з Буковини розпізнав знаний на Тернопіллі економіст, поет, науковець Володимир Вихрущ. У студентські роки він напророчив Юрію, що бути йому деканом. Так і сталося. Згодом він сказав: «Сергію, ти вже доріс до ректора». І це збулося. Ректором одного з найбільших в Україні вузів — Тернопільської академії народного господарства — доктор економічних наук, професор Сергій Ілліч Юрій став більш як два роки тому, перебравши керівництво від талановитого попередника, а нині народного депутата України Олександра Устенка. І пішов далі, динамічно розбудовуючи на теренах області, і не тільки, своєрідну академічну імперію, яка нині має дев’ять інститутів, чотирнадцять підрозділів у різних куточках України, філію в Єревані, кілька спільних з іноземцями факультетів. В академії навчається майже 30 тисяч студентів за 19 спеціальностями.
— Сергію Іллічу, такою своєрідною холдинговою компанією, мабуть, нелегко керувати...
— Намагаємося йти в ногу з часом, можливо, навіть дещо випереджаємо його. Маю на увазі міжнародне співробітництво. Нині у світі складаються такі тенденції, що освіта — це не тільки навчальний процес, а й великий бізнес. США, наприклад, щороку отримують від навчання іноземних студентів 12 млрд. доларів. Треба і нам шукати свою нішу. Співпрацюємо з вузами країн Заходу, СНД. Створені й діють факультети: україно-нідерландський, україно-польський, україно-німецький, україно-британо-грецький, україно-американський, Центр європейських міжнародних студій, школа європейського і польського права. Студенти, які навчаються на них, студіюють кілька мов, стажуються за кордоном, читати лекції приїжджають до нас викладачі з-за кордону. Випускники отримують спільні дипломи або сертифікати, що дає їм значну перевагу на ринку праці. Паралельно освоюємо ринок освітніх послуг у країнах Азії та Африки: відпрацьовуємо програми, методики. Група студентів з В’єтнаму вже навчається.
— Отже, можемо конкурувати на інтелектуальному ринку?
— Цілком. За кордоном тамтешні викладачі не можуть нахвалитися нашими студентами.
— Нині українські вузи прагнуть інтегруватися у Болонський освітній процес.
— Ми це давно робимо, до того ж без принуки згори. Але не все, що блищить, золото. Навчання за кордоном спрямоване на те, щоб підготувати молоду людину до конкретного робочого місця. Наші знання фундаментальніші, бо, крім усього, готуємо студентів до того, що їм доведеться приймати рішення і відповідати за них. Повірте, це цінується. Наші випускники знаходять роботу у престижних зарубіжних фірмах, започатковують власну справу, продовжують бізнес батьків.
— Останнім часом спостерігається ажіотаж навколо професій юриста, економіста. Ви також постійно збільшуєте набір. Чи не позначається кількість на якості?
— Дедалі більше студентів приходять по знання, а не просто по диплом. Навіть заочник посерйознішав. Він має свій бізнес і йому потрібні сучасні знання, щоб його розвивати. Набір на окремі спеціальності будемо скорочувати. Змінюється і співвідношення між контрактною і бюджетною формами навчання на користь останньої. Студенти-контрактники, які добре вчаться, мають пільги в оплаті. В академії навчається більш як 60 круглих сиріт. Трапляється, після закінчення навчання вони живуть у наших гуртожитках, поки не знайдуть роботу. Завжди йдемо їм назустріч.
— Порівняно з іншими вузами у вас дуже демократичні стосунки між викладачами і студентами, багато волі, студенти активні в політичному житті. Варто лише згадати минулі президентські перегони, коли сотні студентів і викладачів ТАНГу були спостерігачами у східних і південних регіонах, багатьох я зустрічала на столичному майдані. Навіть викладача із США, який приїхав читати лекції, але не міг всидіти у Тернополі і вирушив разом з студентами виборювати, як він сказав, демократію. Студентські «вольності» не позначаються негативно на навчальному процесі?
— Скоріше навпаки. Сучасна молодь дуже чутлива до несправедливості. Окрім того, нинішній Президент України навчався в нашому вузі, тоді це був фінансово-економічний інститут. Ми вчилися в один час: я на фінансовому факультеті, а Віктор Ющенко на сільськогосподарському. Студенти кинули гасло: «Голосуємо за свого». Можете уявити, як усі ми гордимося перемогою Віктора Андрійовича. Взагалі, серед наших випускників багато відомих людей.
— Є вони навіть серед хакерів. Це ж вашого випускника затримали у Таїланді...
— Хакери, до речі, мають солідний багаж знань, отож цей факт говорить сам за себе. А якщо серйозно, то намагаємося не сковувати ініціативи студентів, пам’ятаючи, що це — майбутні підприємці. Взагалі, молода людина має розвиватися гармонійно. Створено потужну спортивну базу, зі стін вузу вийшло багато відомих спортсменів. Срібним призером останніх Олімпійських ігор став наш студент дзюдоїст Роман Гонтюк. Восени ми відзначали 38-му річницю вузу, який виріс з філіалу Київського інституту народного господарства, і дали концерт власними силами, то я сам здивувався, скільки у нас талантів. Створено музей історії академії та господарства краю, одними з перших в Україні наші студенти почали користуватися електронною бібліотекою.
— До наукової роботи сучасні студенти охочі?
— Непросте запитання. На жаль, у науку нині йдуть не найкращі. І це пов’язано передусім з матеріальною стороною. Шлях до благополуччя через науку довгий і тернистий, тому молоді люди шукають легші варіанти. Сьогодні фірми добре платять класним спеціалістам, а таких серед випускників академії чимало. Наукові школи у нас сильні, функціонують аспірантура з 19 спеціальностей, докторантура з чотирьох. Одне слово, шлях від бакалавра до доктора наук можна пройти у стінах вузу. Взагалі, хочемо прив’язати молодих талановитих вчених системою пільг аж до пенсії, яку академія додатково доплачуватиме до офіційної. Цього року почнемо споруджувати житловий будинок для викладачів. Одне слово, здорових амбіцій вистачає.
— Хай стане здоров’я і сил зробити їх реальністю.
Тернопільська область.
