Інавгурація Президента України у Верховній Раді на урочистому засіданні 23 січня 2005 року. Лунає Державний гімн України.
У неділю 23 січня у Верховній Раді, Маріїнському палаці,на майдані Незалежності та в палаці «Україна» відбулися урочистості з нагоди інавгурації новообраного Президента
Об 11.30 Віктор Ющенко разом з дружиною прибув до парламенту. Їх зустрів Голова Верховної Ради Володимир Литвин, після чого вони оглянули виставку козацьких клейнодів. Відкриваючи о 12-й годині урочисте засідання Верховної Ради, глава парламенту повідомив про прибуття на інавгурацію численних офіційних іноземних делегацій, президентів та прем’єрів інших країн, керівників міжнародних організацій. Після привітання гостей до зали зайшов новообраний Президент України Віктор Ющенко, пролунав Гімн України, і глава парламенту Володимир Литвин відкрив урочисте засідання Верховної Ради.
О 12.25 голова Центрвиборчкому Ярослав Давидович оголосив результати президентських виборів 26 грудня 2004 року, а Голова Конституційного Суду України Микола Селівон повідомив, що новообраний Президент Віктор Ющенко виконав усі конституційні вимоги стосовно несумісності з посадою Президента, і вручив йому текст присяги. «Я, Віктор Ющенко, волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні...» — лунають слова присяги. О 12.28 Голова Конституційного Суду повідомив, що Віктор Ющенко вступив на посаду Президента України та що з цього моменту припиняється здійснення повноважень попереднім Президентом Леонідом Кучмою.
«Багато званих,та мало обраних»Голова КС вручив
В. Ющенку свідоцтво про вступ на пост Президента, а голова Центрвиборчкому Я. Давидович, вручаючи В. Ющенку посвідчення Президента та вітаючи з обранням на найвідповідальніший державний пост, сказав: «Багато званих, та мало обраних», — каже Книга Книг. Саме вам судилося долею стати тим обраним. Ви пройшли нелегкі випробування й отримали переконливу перемогу у складних та, власне, унікальних виборах, аналогів яким не знав світ... Але цей шлях змінив нас усіх, зміцнивши відчуття справедливості та власної гідності». Після цього Голова Конституційного Суду передав Президентові України офіційні символи глави держави, а виконувач обов’язків Прем’єр-міністра Микола Азаров повідомив, що уряд складає свої повноваження перед новообраним Президентом. В. Ющенко доручив нинішньому складові уряду тимчасово, до початку роботи нового складу Кабміну, продовжувати виконання своїх повноважень.
«... А стіна будує нас»
Далі Президент України В. Ющенко виступив із короткою промовою. «До цього я мав честь стояти за цією трибуною як голова Національного банку України, як Прем’єр-міністр України, як лідер фракції «Наша Україна»... І кожного разу я піднімався на парламентську трибуну як на риштування, тому що прагнув, щоб кожне моє слово зміцнювало наш великий дім — демократичну незалежну Україну... Я щасливий тим, що моя праця була немарною... На мій погляд, це той випадок, коли ми будуємо стіну, а стіна будує нас... Українська нація і українська держава відбулися, громадяни України добилися чесних виборів, передача влади відбулася легітимно», — сказав він
В. Ющенко наголосив, що «непростий іспит витримала і Верховна Рада. У час випробування вона знайшла в собі сили стати на захист справедливості, парламент був разом з народом, підтримав його прагнення і сподівання». В. Ющенко підкреслив: «Сьогодні я хочу подати свою руку кожному народному депутату, кожній фракції, кожному керівнику фракції і закликати вас до співпраці. У нас єдина ціль — заможна демократична Україна, і я переконаний: це — хороший предмет для співпраці». Завершуючи виступ у парламенті, Ющенко запросив усіх присутніх на Майдан: «Я хочу перед своїм народом продовжити присягу, дану в цих високих стінах, я вас закликаю всіх: ходімо до громади, вона нас чекає, і будьмо разом!»
Глава парламенту В. Литвин привітав український народ зі вступом на посаду нового Президента і закрив шосту сесію Верховної Ради.
На Майдан!
Ще задовго до початку громадської інавгурації на Майдані почали збиратися люди. Багато хто цілими родинами. Дуже швидко щільні людські потоки заповнили і сам майдан Незалежності, і Хрещатик та прилеглі до них вулиці. Навіть схили біля Міжнародного центру культури та мистецтва були обліплені бажаючими послухати звернення нового Президента до народу. За процедурою інавгурації можна було спостерігати на чотирьох великих екранах, встановлених по різні боки Майдану.
Нарешті з Маріїнського палацу, де відбулася військова частина церемонії, прибуває Віктор Ющенко. Він підходить до ротонди, яка увінчує пам’ятник Незалежності. Поряд з Президентом — його численна родина, навіть маленький тезка-онук, якому ще не виповнилося місяця і, звичайно, зовсім «дорослі» тітки Віктора-молодшого — Софійка і Христинка та «солідний» дядько Тарасик. Доки Віктор Андрійович перечікує «дев’ятий вал» овацій, наші сусіди по Майдану, переважно жінки, жваво і зі знанням справи обговорюють вбрання першої леді України — Катерини Чумаченко. Пані Катерина і справді продемонструвала, що має витончений смак: вона одягнена в костюм з білого кашеміру, розшитий маленькими білими квіточками, як елемент національного оздоблення. За інформацією, дружина українського Президента делікатно відмовилася від послуг російського модельєра Валентина Юдашкіна: вбрання для урочистої церемонії жіночій половині родини Ющенків створили вітчизняні дизайнери, сама Катерина Чумаченко навіть попрацювала в ролі співавтора свого костюму.
Частина депутатів спускається на Майдан пішки. Люди вітають їх за чіткою «градацією заслуг» і вкладом у перемогу. Комусь, як-от Юрію Ключковському, скандують «Молодець», а когось зустрічають і холодом: «О! І цей уже тут як тут. Дивись, з помаранчевим бантом. А де ж свій біло-блакитний шарф загубив?». Хоча, в принципі, агресії не виявляють не тільки до «перефарбованих» та новоявлених «дальтоніків» на кшталт екс-заступника глави АП Василя Базіва, який також розгулює між народом, а й навіть до прихильників Віктора Януковича, котрі розмахують у «помаранчевому» натовпі кількома прапорами із символікою колишнього кандидата. Це «вкраплення» майже непомітне і сприймається тими, хто поруч, з добрим гумором: «І ви прийшли привітати Президента Віктора Ющенка? А догани від свого «патрона» не боїтеся?»
Усе стихає: Президент виголошує промову перед тими, хто привів його до перемоги:
Дякую всім і кожному
— Сьогодні Україна вільна і незалежна, — каже він, — ми скинули з плечей тягар минулого! Більше ніхто не посміє вказувати нам, як жити і кого обирати. Я став Президентом волею народу. Ми з вами його сини і доньки. Я хочу говорити сьогодні, дивлячись вам у вічі.
Велика честь звертатися до вільних людей, які тримають у руках не лише український прапор, а й долю своєї країни. Перед цим народом я хочу продовжити свою присягу. Присягаю, ми змінимо українське життя. Моя перемога — це перемога всього українського народу і кожного громадянина зокрема...
Ви відкрили своїй країні дорогу майбутнього. Дякую всім і кожному громадянину України, за кого б він не голосував. Моя перемога — це перемога всіх. Кожен має право обирати шлях України, кожен може обирати ті кольори, які йому близькі.
Але, дорогі друзі, дорогі українці, наш спільний вибір — кольори українського прапора, він об’єднує нас усіх, хто живе на Сході, на Заході, на Півночі і на Півдні...
На майдані Незалежності українці постали перед світом як сучасна українська нація. Мужній опір розбудив наші душі, всі ми відчули себе громадянами України. В нас прокинулася гідність, благородство і милосердя. Озброєний лише вірою і переконаннями, народ здобув прекрасну мирну перемогу. Це перемога свободи над тиранією, права над беззаконням, майбутнього над минулим...
Багатотисячні посланці сучасної української нації слухають схвально. «Не побоюєтесь розчарування?» — запитуємо у знайомого революціонера, колишнього мешканця наметового містечка, з яким не раз грілися біля нічних багать, коротаючи холодні ночі. «Це хай вони бояться нас розчарувати», — філософськи відповідає літній вінничанин. Що ж, відповідь гідна свідомого громадянина. Пробуджена нація, сподіваємося, закладе в гени нащадків протест проти тиранії і беззаконня...
Громадську інавгурацію завершують Тарас Петриненко піснею «Україно, Україно...» та багатоголосий Державний гімн. Настрій у публіки піднесений і святковий. Як і в недавні дні помаранчевої революції, Майдан періодично скандує прізвище свого обранця. Втім, до переліку гасел додається актуальний момент: симпатики української «Жанни д’Арк» підказують Президентові, кого воліють бачити у кріслі глави уряду. «Юлю — у прем’єри!» — розмахують саморобними плакатами делегації з областей, а дехто в паузах між «Ющенко! Ющенко!» встигає вставити: «Тимошенко! Тимошенко!»
Нам здалося, що тональність змінилася
Попри зрозумілу патетику свята, нам здалося, що тональність Майдану змінилася. В невимушену, майже домашню атмосферу, що панувала тут два місяці поспіль, вплелися холодні правила протоколу, і це позначилося на настрої «завсідників» революції. Навіть у найтривожніші дні листопада—початку грудня люди були доброзичливіші одне до одного. Пригадуємо, зі щільного натовпу можна було вибратися без проблем: завжди створювався коридор для бажаючих пройти далі чи вийти. У неділю можна було задихнутися від «штурму і натиску» мас. Особливо потерпали за дітей: людська «хвиля» затискувала їх у лещетах, як черепашок.
Та й із якістю трансляції виникали проблеми. Коли на Майдані заправляв народ, усе працювало чітко, як годинник. З’явилися офіційні організатори — свято демократії набрало обрисів «хрестоматійної» урочистості. Дуже хочеться вірити, що в цьому немає символіки...
Важко було збагнути і логіку «метаморфоз» з охоронцями правопорядку. Кількість «міліції в народі», здається, перевершувала ті цифри, коли їх закликали «бути з народом». Наштовхнувшись на шеренги «Барса» в районі метро «Театральна», ми навіть подумали, що попереду Банкова зразка 23 листопада. Цікаво, чия це ідея: чергового «дальтоніка» із силового «даху» чи тепер так завжди буде «положено»?
Пролог до «буденного» життя
На тлі цих новітніх вражень було особливо приємно, до ностальгії, слухати концерт найактивніших учасників помаранчевої революції — «Океан Ельзи», «ВВ», «Плач Єремії», «Тартак», «Гринджоли», Марійку Бурмаку та інших артистів.
Святковий концерт з нагоди інавгурації Президента відбувся і в стінах національного палацу «Україна». Його репертуар — шедеври української та світової класики — не просто віддзеркалював рівень події. Він показав, чим відрізняється новий Президент від попередника. Щоб краще це зрозуміти, порівняйте класику і «попсу»...
О 21-й годині небо над столицею України спалахнуло великим святковим феєрверком. Дай Боже, щоб був він прологом до «буденного» життя в щасливій і багатій країні!
