Сотні джерел прикрашають волинську землю. Щоб не гасла їх краса і сила, дбають фахівці облводгоспу.
З високого берега, де стоїть село Старий Чорторийськ, видно, як до Стиру біжить повновода притока — від монастирської гори, де з-під землі б’ють джерела.
Ідемо туди разом з начальником облводгоспу Юрієм Бахмачуком і начальником Маневицького управління осушувальних систем Миколою Остапцем. Про деякі джерела вже подбали люди: бетонні круги вщерть наповнені прозорою, як скло, водою. Потужні потоки піднімають з дна фонтани промитого століттями піску. Вода землю риє! Саме звідси, вважає директор місцевої школи Микола Кальковець, назва села й відомого княжого роду Чорторийських.
Біля джерела, в якому на Водохреща святять воду, місцеві жінки перуть білизну. Зараз таке, та ще в грудні, побачиш нечасто. Жінки кажуть, що вода тепліша за повітря. Її температура взимку і влітку стала: біля восьми градусів. А на вулиці — близько нуля!
Микола Остапець, який привів нас сюди, мріє облагородити цю перлину природи. Як — ми згодом побачили біля села Лісове. Тут працівники Маневицького управління осушувальних систем впорядкували джерело і прилеглу місцину. На обряд освячення прибули десятки мешканців Лісового і Гути Лісівської. Усе огороджено, висаджено дерева, прокладено доріжки, є затишна альтанка з лавами і столом, кострище. Вода із джерела стікає в широкий канал. Микола Прокопович хоче запустити сюди малька, щоб улітку можна було й порибалити.
— Облаштували джерело і територію за кошти, зароблені нашим управлінням, — каже Микола Остапець. — Хочемо зберегти для нащадків цей чарівний куточок. Приходьте сюди відпочивати з дітьми й онуками, вчіть їх любити і берегти рідну природу.
Микола Прокопович довго був головою Маневицького райвиконкому, секретарем райкому партії. При ньому Маневицький район став одним із кращих в області, а Маневичі — одним із найкрасивіших райцентрів. І хоч зараз йому вже за 70, Микола Остапець намагається зробити для земляків якомога більше. А ті віддячують повагою і шаною.
...Вода з Лісного джерела, через канали і річечку Чорнявку, зливається у річці Оконка з водами відомих Оконських джерел, впрядкованих ще в 1928 році. Зробити це змусила біда. Підземні потоки стали заливати поля, навіть у хатах під печами з’явилися джерельця. Тоді й пробурили свердловини, два струмені б’ють угору і нині, живлять ставки форелевого господарства.
— Джерела в нашому краї оточені ореолом святості, — каже начальник облводгоспу Юрій Бахмачук. — Пригадайте відомі Білостоцькі джерела в Луцькому районі. Вони б’ють з-під Святої гори, де стоїть Свято-Михайлівська церква того монастиря, в якому працював волинський іконописець Кондзелевич. У селі Баїв підземні потоки теж витікають з-під гори, на якій Свято-Успенський храм. Над джерелами — і Свято-Хресто-Воздвиженський собор у Старому Чорторийську. Та й досі вони не впорядковані. Отож ми цього року своїми силами облаштували, як і в Лісному, п’ять джерел. Триватимуть роботи і 2005 року. Добре, якби до справи активніше долучалися сільські громади. Бо не всі джерела вічні. Згасло, мабуть, назавжди, джерело, що било з-під пня в садибі Косачів у Колодяжному, — Лесин кадуб. Відновити його не вдалося, вода пішла в інші підземні горизонти. Щоб це не спіткало інші джерела, мусимо дбати про них.
Повертаючись додому, пригальмовуємо біля Оконських джерел. Хоч пізня пора, чимало подорожніх наповнюють бутлі кришталевою водою. В ній — сила і смак волинської землі.

Волинська область.