«Схід і Захід разом!» — це гасло, надзвичайно популярне під час помаранчевої революції, з’явилося не у наші дні, бо ідея соборності України існувала завжди, незалежно від кордонів чи амбіцій політиків. І саме далекого 22 січня 1919 року, у ворожому оточенні, вона вилилася в об’єднання двох українських держав — Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки — в єдину українську державу. «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української держави на добро і щастя українського народу», — проголошено в Акті Директорії про з’єднання всіх українських земель, що увійшов до історії як Акт Злуки. Відтоді вже ніщо не могло знищити оце усвідомлення єдності народу. Символічно, що саме 22 січня 1990 року «живий ланцюг» від Києва до Львова засвідчив єдине прагнення українського народу до державної незалежності. І цей дух соборності, який живе в усьому народі, ніколи не дозволить політикам знову поділити одну незалежну Україну на дві України.