Учні шкіл Славутича забезпечені підручниками в середньому на 64 відсотки (п’ятикласники — на 38, шестикласники — на 50, учні 7—11 класів (навчання російською мовою) — на 50—56 відсотків), пише «Теледень-Славутич» за 30.09.2004 р. У дев’ятому класі однієї зі шкіл тільки чотири підручники з фізики, син моєї знайомої, шестикласник, «учився» в першій чверті, не маючи шести книг.

Як свідчить преса, в інших областях України показники ще нижчі. Симптоми «захворювання» системи середньої освіти ті самі: замовлення регіональних відділів освіти не виконують, деякі підручники взагалі не надходять або надходять із запізненням. Паралельно із хронічною нестачею одних книжок (раптом?!) замовлення на інші перевиконують удвічі-вшестеро, гірше того, надходить непотрібна література. Для вкритої пилом бібліотечної полиці?! Скільки бюджетних гривень витрачено не за призначенням?
У кожній школі міста є хороші бібліотеки. Але ті учні, які відвідують спортивні секції, школи мистецтв, гуртки Палацу творчості, додатково вивчають іноземну мову, не можуть виконувати домашні завдання в читальному залі бібліотеки. Вони просять дати книжку додому.
Ні для кого не таємниця, що школярі воліють черпати інформацію з телевізора й Інтернету. «Швидкість змін інформаційного простору подолана менталітетом минулого покоління, тому замість того щоб дорікати дітям за те, що вони не ходять до бібліотеки, варто змінити саму бібліотеку», — пише В. Співаковський у книжці з оригінальною назвою «Якщо хочеш бути багатим і щасливим, не ходи до школи».
Утім, самовіддана праця вчителя і бібліотекаря не може повною мірою замінити книгу. Відсутність її на робочому столі школяра — одна з причин небажання вчитися, тому що рік навчання без підручника — загублений рік, і, можливо, що не тільки цей... На мій погляд, то — одна зі складових прихованої причини підліткових правопорушень.
Турботливі батьки купують підручники, спустошуючи сімейні гаманці. Варто згадати і про вкорінену практику збирання коштів на придбання для шкіл книг, наочного приладдя, приладів тощо. Створилася ситуація, коли за рахунок сімейного бюджету латають дірки держбюджету...
Але є і третя потерпіла сторона. Вчитель. Це він щодня дає нові знання, усвідомлюючи, що половина класу без підручників домашнього завдання не виконає. Це він, класний керівник, змушений стояти перед батьками із простягнутою рукою. Чому ми забули, що він — Вчитель, що разом з Матір’ю і Батьком з перших наших життєвих кроків був поруч, любив нас і дарував нам душу і сили, щоб кожний з нас став Людиною. Любив і вчив усіх: і майбутніх депутатів, і міністрів, і мерів, і бізнесменів, і начальників відділів освіти й науки, і простих смертних.
Яку освіту здобувають нинішні школярі без належного інформаційного забезпечення?
Навряд чи стає легше від обіцянки Кабміну в 2005 році збільшити на 40 відсотків фінансування галузі, дати школі вдвічі більше безкоштовних підручників.
А як учити й учитися сьогодні?


Аліна КУПРІЯНОВА, пенсіонерка.


Славутич,
Київської області.