«Одіозного російського журналіста Дмитра Кисельова госпіталізували з діагнозом «інфаркт». Коли людина на прізвисько «доктор Геббельс» добрехалась до того, що сама повірила у свою маячню, її серце не витримало напруги...».
За повідомленнями у соціальних мережах.
Ризик поміняти телекамери й мікрофони на ЕКГ та жорсткий лікарняний режим залишається в багатьох колег Кисельова, уражених профзахворюванням — синдромом набутих інсинуацій-дезінформацій. Завдає організму шкоди майже як СНІД...
Російський телеканал LіfeNews, який сам себе визначає як «перший за терміновими новинами», не підвів свою назву. Показана 9 травня «перша новина» була справді актуальною, як сміттєвий бачок для донецького «референдуму». У сюжеті доблесні «ополченці» з «колорадами» на грудях затримали посланця ворожої української армії. Якраз Дню Перемоги присвячено. Відважний майор сам самісінький, у єдиному «екземплярі», начебто віз на Луганщину відразу дві установки «Град», з якого заслані Києвом екстремісти мали засипати «вогняним льодом» мирних мешканців Марківки. Щоб «народні оборонці» «незалежного» від України Донбасу повірили у його щирість, майор показав у камеру свій військовий квиток з усіма реквізитами і навіть назвав прізвище полковника, який провів інструктаж перед його поїздкою з громіздкими «валізками».
Начебто все переконливо: квиток, полковник і «ополченці». Щоправда, в об’єктив камер чомусь не потрапили самі «Гради»: чи то глядачів берегли від військової таємниці, чи то самі установки розтанули у повітрі, як їхні крижані «тезки» від променів сонця. Хоча й саме сонце підвело того дня «термінові новини». 9 травня, а дерева голі. Ні листочків, ні цвіту, наче не Луганщина, а Крайня Північ. Там і граду нема куди впасти, хіба що у голови знімальної групи, якщо не соромиться показати очевидну, як кажуть російською, «пургу»...
Її спростували не тільки в українському Міноборони, а й скептично налаштовані до таких «гарячих новин» глядачі. Військовий квиток на тлі травневих дерев у стилі «ню» продемонстрував те, що бажали заховати за кадром — «перші за терміновістю» виявилися останніми за правдивістю. А доводять, що професіоналізм не проп’єш і не пробрешеш...
Утім, як відомо, нестиковки в сюжетах уже давно не бентежать довірливу аудиторію, для котрої правило «что покажут, то и ладно», стало найвищим рейтингом їхнього телебачення. Незалежно від статусу і майнового статку вони цмулять бражку-сивуху, п’ють «казьонку» чи смакують віскі-бренді під традиційну російську закуску — «смажену качку» знавіснілої пропаганди. Тому не дивно, що, за даними дослідження «Левада-Центру», довіра до випуску новин у Росії, як ніколи, висока. Половина населення Федерації під впливом телепрограм «фіолетово» сприймає міжнародний осуд Росії і погрози Заходу ще жорсткішими санкціями. У квітні кількість громадян РФ, котрі бояться усіх «здобутків» нової «залізної завіси» — ізоляції, візових обмежень, дефіциту престижного імпорту, — впала до найнижчого за десять останніх років рівня і становить 41 відсоток (у березні бажаючих зберегти зв’язки із західними державами ще було 61 відсоток, а торік — узагалі понад 70 відсотків), зате зростає кількість тих, хто сприймає своє добровільне перебування в імперському «гетто» з типово совковим схваленням.
Такі зміни громадської думки, стверджують соціологи, спричинені ситуацією в Україні та довкола неї, а головне — способом їх висвітлення російськими провладними ЗМІ. Лише кожен п’ятий вважає новини про сусідів необ’єктивними. А 94 відсотки опитаних тим часом «споживають» інформацію про нас тільки з телебачення. Пропагандистська війна з її інформаційними «градами» розбуянилась на добре «згноєному» ще в радянські часи ґрунті. Навіть молоді люди, які не жили в СРСР і не брали штурмом прилавки ГУМу за тим, що «викинули», не вишукували на «барахолках» «статусні» джинси ціною в півтори-дві зарплати, перейнялися риторикою щоденного антизахідного телегіпнозу.
...Справді, для чого російським журналістам маскувати очевидну брехню під видимість правди. «Піпл», як цинічно зізнався один з московських колег, усе «схаває» і в голому вигляді. Народ справді все з’їсть. Головне, щоб самі «постачальники перших новин» не потрапили в пастку власної «творчості». Стаціонари тоді переповняться...
