Лист до редакції за підписами майже тридцяти працівників ЗАТ «Усе для дому» був коротким: «Порятуйте нас від «опричників» Бориса Родельса, які заради привласнення нашої фірми ось уже півтора року здійснюють на неї набіг за набігом!».

Аби не інтригувати читачів, одразу надам коротку довідку про Родельса. Борис Родельс — права, а в разі потреби водночас і ліва рука голови Сумської облдержадміністрації Володимира Щербаня, «виписаний» ним із Донецька у Суми п’ять років тому. За підтримки свого патрона протеже спочатку займає крісло директора дочірнього підприємства «Укрпродіндустрія», потім пробивається в депутати Сумської міськради. Необмежену владу, а заодно й «почесне» звання «першого опричника», присвоєне йому сумчанами, пан Родельс отримав після призначення (з подачі того-таки «сюзерна». — Авт.) головним державним інспектором з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил державного підприємства «Сумистандартметрологія». Утім, Б. Родельс широко «розправив крила» після його призначення заступником створеної (для чого, зрозумієте згодом. — Авт.) тим же Володимиром Щербанем «Міжвідомчої координаційної робочої групи з контролю якості продукції, товарів, робіт і послуг на споживчому ринку області». І «вивіска», і «обгортка» цього солідного новоспеченого регіонального дітища, нібито призначеного для «...підтримки місцевих товаровиробників та насичення якісною продукцією, ... споживчого ринку області», як, даруйте, і його «начинка», приправлена, зокрема, заступником голови облдержадміністрації, начальниками облуправлінь, ба навіть місцевим генералітетом — свідчать про благородні й благочинні мотиви і наміри його «хрещеного» батька. Насправді, уже за тиждень сумські пересмішники охрестили членів цього новоутворення «командою опричників». І як в око вліпили.
Відшліфувавши «підтримку» місцевих товаровиробників з одночасним «захистом» споживачів у ЦУМі та на обласній базі госпторгу, «немовля» 7 листопада 2003 року взялося за правонаступника обласного оптово-роздрібного об’єднання «Меблі» — ЗАТ «Усе для дому».
— «Захисники» звалилися на нас з перевіркою як дідько з очерету, — згадує заступник директора фірми Надія Іванова.
— Чому як дідько? — випереджає моє запитання співрозмовниця. — Тому що попередньою перевіркою, здійсненою усього за півтора місяця до цього, не було зафіксовано бодай найменшого порушення прав споживачів. А отже, згідно з Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» повторна планова перевірка мала відбутися за рік. До того ж лише після десятиденного попереднього повідомлення про неї. Тож листопадову перевірку, ініційовану керівництвом ДП «Сумистандартметрологія», з підключенням до неї немовляти-монстра, інакше як цілеспрямованою важко назвати.
Так звана перевірка скидалася, швидше, на тайфун, цунамі, якщо хочете, навіть набіг монголо-татарської орди. Десятеро інспекторів без жодних дозвільних документів (їх пред’явили заднім числом тільки через чотири(!) дні. — Авт.) та ще й у супроводі команди тележурналістів «Відікону» промчалися чотириповерховим торговельним центром у 1000 кв. м(!) ЗАТ «Усе для дому» зі швидкістю кур’єрського потяга, після чого, ні сіло ні впало, «приголубили» намічену жертву ледь не на 25 тисяч гривень штрафу та прикрили ще дочірнє підприємство з пошиття спальних матраців.
— Інспектори знали, що робили, накладаючи на нас таку непосильну мзду, — продовжувала Надія Михайлівна. — Непідйомна сума штрафу однозначно прирікала нас на негайне банкрутство з наступним переходом товариства в інші руки. Як самі розумієте — за безцінь.
— Звідки така впевненість?
— Про необхідність реалізації пакета акцій нашого товариства за викидними цінами, зрозуміло, голові спостережної ради ЗАТ «Усе для дому» двічі делікатно натякали за кілька місяців до «перевірки-урагану». Й обидва рази той відмовився зраджувати інтереси акціонерів. Ось ми й поплатилися. Не вийшло києм — взялися за палицю.
— Хто, на вашу думку, поклав око на добро вашого товариства?
— Стверджувати не буду, але в обласному управлінні у справах захисту прав споживачів з викликом натякали, що діють за розпорядженням Щербаня.
Однак такі заяви аніскільки не злякали акціонерів товариства. Вони негайно звертаються по захист до голови Держкомітету з питань технічного регулювання споживчої політики України Леоніда Школьника. У відповідь Держспоживстандарт своїм розпорядженням зобов’язує «... скасувати постанову... в частині застосування штрафних санкцій... як таку, що прийнята з порушенням чинного законодавства...».
— Вікторія?
— Погано ви знаєте пана Родельса та начальника обласного управління у справах захисту прав споживачів пані Житник, — іронічно посміхається Надія Іванова. — Після «прочухана» від столичного начальства остання не тільки й вухом не повела, а навпаки, ще сильніше закусила вудила, і в лютому минулого року, найімовірніше, з подачі «своїх хазяїв» ініціювала черговий наїзд на нашу фірму, привселюдно заявивши, що у неї один хазяїн — Володимир Щербань. Та ми вирішили боротися за свої права до кінця. Незалежно від рангів наших супротивників.
Щоб відстояти справедливість, акціонерне товариство у березні минулого року звертається до господарського суду Сумської області з позовною заявою про скасування незаконної постанови. Суд стає на бік позивача і своїм рішенням анулює штрафні санкції. Та «шляхетна» пані Житник апелює до Харківського апеляційного господарського суду, де зазнає поразки. Гадаєте, це фіаско вгамувало її «шляхетні» пристрасті? Навпаки, ще дужче розпалило і спрямувало з позовом до Вищого господарського суду України. Однак і там невдача. Затятій пані збавити б оборотів. Так ні. Людмила Житник, либонь, такою чорною ненавистю зненавиділа акціонерів ЗАТ «Усе для дому», які, за її поняттям, всупереч здоровому глузду мчать напереріз танку з шашками наголо, що вирішила оскаржити судове рішення та постанову ще й у Верховному Суді України.
А що заважає прокуратурі предметно зайнятися правомочністю отієї самої «Міжвідомчої координаційної робочої групи з контролю якості продукції, товарів, робіт і послуг на споживчому ринку області», від однієї згадки про яку більшість сумських підприємців б’є пропасниця? Не тому, що в цьому випадку Людмила Житник виступала її надзвичайним уповноваженим. Суть справи в тому, що цей кишеньковий монстр де-факто існує, а насправді, тобто де-юре, функціонує підпільно. Оскільки, як подейкують, з невідомих причин й донині не зареєстрований в обласному управлінні юстиції. Це й повідомив телефоном керівникам ЗАТ «Усе для дому» у моїй присутності один з його співробітників.

Сумська область.