Міністерство економіки та з питань євроінтеграції України уклало угоду з Мінекономрозвитку Російської Федерації про регулювання імпорту сталевих труб упродовж 2005—2009 років.
Прес-служба українського міністерства з цього приводу нагадала, що документ підписано в рамках антидемпінгового розслідування щодо постачання труб українського походження на російський ринок. Як відомо, об’єктами антидемпінгових обмежень під різними приводами були й інші види продукції — прутки для армування залізобетонних конструкцій, оцинкований плоский прокат із заліза та нелегованої сталі тощо.
Тим часом російський ринок завжди був відкритий для українського експорту чорних металів, а на природному бажанні взаємовигідно торгувати завжди спекулювали політики. Рік тому, схвалюючи українську трубну квоту обсягом 715 тисяч тонн (480,8 тисячі тонн — малого і середнього діаметрів, 230 тисяч тонн — великого діаметра, 4 тисячі 200 тонн — з нержавіючої сталі), росіяни підкреслювали: може бути й більше, якщо Україна забезпечить політичну підтримку ЄЕП.
До того ж участь у переговорному процесі власника корпорації «Інтерпайп» спочатку сприймалася здебільшого як представницька. Адже відомо, що виробництво сталевих труб на 76,6 відсотка зосереджено на Дніпропетровщині, де дислокуються підпорядковані корпорації «Інтерпайп» або дружні до неї підприємства. Не поділяли цю думку лише меткомбінати, які також мають потужності для виробництва труб і, звісно, не менші права на свою частку в російській квоті. І як показав час, вони мали рацію, а «Інтерпайп» мав (і матиме до 31 грудня 2009 року) труби.
Як повідомили у прес-службі Мінекономіки та з питань євроінтеграції, згадана умова передбачає прийняття ЗАТ «Нікопольська трубна компанія», ЗАТ «Нікопольський завод безшовних труб», ВАТ «Новомосковський трубний завод» добровільних самообмежень під час здійснення експортних поставок сталевих труб до Росії у розмірі 395 тисяч тонн, з наступним щорічним збільшенням цього обсягу на 2 відсотки. Як тут не згадати російську лічилку про «А» і «Б», які сиділи на «трубі»! Заступник міністра промислової політики Анатолій Федяєв, схоже, розчарований: за його словами, планували залишити квоту на минулорічному рівні з подальшим збільшенням її на 2—4 відсотки, а Мінпромполітики сподівалося, що розподіл квоти між підприємствами галузі відбудеться і за їхньої участі.
І ще. Хоч як прикро, а росіяни вкотре усе підрахували і вирахували швидше за нас. Адже, за словами директора об’єднання з виробництва труб «Укррудпрому» Леоніда Ксаверчука, які можна знайти на сайті цього відомства, потреба у трубах внутрішнього ринку ще невідома. Хіба їх не потребують нафтогазовий, житлово-комунальний сектор країни?! Гадаю, що навіть більше, ніж торік, коли потреба становила півмільйона тонн. До речі, загальні обсяги виробництва цього виду продукції знизилися проти попереднього року на піввідсотка — до 2033,8 мільйона тонн.