Іван КИРИЛЕНКО, виконувач обов’язків віце-прем’єр-міністра з питань АПК:
— Мене не буде в новому Кабінеті Міністрів. Цілковито поділяю думку про те, що до уряду мають прийти абсолютно нові люди, і вони в Україні є.
Що стосується власне подальшої аграрної політики, то, на мій погляд, необхідно продовжити наповнення реальним (особливо фінансовим) змістом базового закону про державну підтримку сільського господарства. Окремі його положення вже «спрацювали» і досить ефективно у 2004 році. Маю на увазі заставні та інтервенційні закупівлі зерна за вигідними для селян цінами. А ще треба: державна підтримка страхування, обґрунтовані дотації, довготермінові кредити, соціальне будівництво тощо. Все це передбачено законом, але коштів для цього на 2005 рік закладено у бюджеті замало. Сподіваюся, що під час його перегляду до середини лютого ці проблеми буде знято. Вважаю також за необхідне не гальмувати земельну реформу. І визначальною тут є не торгівля землею, а застава угідь як дієвий чинник отримання банківського кредиту. Адже можливості застави інших ресурсів у селян вже вичерпані.
І ще: хочу вибачитися перед трейдерами. У страхітливий для села 2003 рік довелося всіма силами та ресурсами захищати і підтримувати селян, зокрема і на шкоду інтересам трейдерів. Але хочу і подякувати за те, що абсолютна більшість їх з розумінням та терпінням поставилася до такої політики і допомогла пережити ті тяжкі для села часи. І влада змогла бути вдячною, бо вперше за багато років на День працівників сільського господарства представники цього бізнесу поряд із селянами отримали найвищі державні нагороди.
Василь КАЛІНЧУК, перший заступник голови Комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин:
— Не готовий і не буду я очолювати аграрний блок уряду. Але найперше, що треба зробити, то це ревізію нинішнього стану аграрного сектору економіки. З’ясувати, що зроблено у зв’язку з реформуванням в АПК, в якому стані цей сектор, і на основі аналізу робити певні висновки. Ми часто дискутуємо, чи потрібна державна підтримка сільському господарству? Це некоректна постановка питання. Тому що сільські території — це більша частина нашої держави. А в якому вони стані? Чи можна там сьогодні по-людські жити? В сільській місцевості, за даними статистики, мешкають 15,3 мільйона осіб. А в яких умовах вони живуть? Якщо говорити про результати роботи АПК, треба подивитися, хто працює в аграрному секторі. Більшість — передпенсійного віку. Постає питання: чому молодь не йде? Відповідь на поверхні: умов для праці немає. Ревізію треба робити не на складі чи в коморі, вона повинна бути комплексна, така, що дасть відповіді на запитання: як сьогодні розвинута сільська територія в соціальному плані? Тоді не виникатиме питання, чи потрібна селу бюджетна підтримка. З ревізії випливе — вона необхідна, має бути спрямована на соціальний розвиток сільських територій.
Іван ТОМИЧ, голова Комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин:
— На будинку Міністерства держагропрому за роки незалежності чотири рази мінялася вивіска. Час суть міняти. Антиселянську політику зробити проселянською. В цей зміст вкладаю можливості вести прибуткове сільськогосподарське виробництво, з одного боку. З другого — розвивати сільську місцевість. Це додаткові можливості створення мільйонів робочих місць. Це відкриття того незадіяного ресурсу — землі, основного багатства, даного Богом не тільки тим, кому випало сьогодні жити, а й для майбутніх поколінь. Це збереження унікальності ландшафтів, екології, природи, умов для туризму і здорового способу життя, умов для життя наших селян і зацікавленість у відвідуванні нашого села, нашої сільської місцевості не лише жителів міст, а й іноземців з багатьох країн.
А які будуть політичні рішення — це в руках Президента, прем’єра. Як виберуть, я завжди буду підтримувати цей напрям — зберегти і відновити сільську поселенську мережу.
Леонід КОЗАЧЕНКО, екс-віце-прем’єр-міністр України, президент Української ліги підприємців АПК:
— Я можу працювати в аграрному блоці за певних обставин — якщо уряд очолить людина з високими моральними якостями. Керівник Кабміну повинен бачити модель європейського розвитку нашого суспільства. Насамперед, думаю, оголошу конкурс на заміщення більшості посад керівників організацій і установ, які мають стосунок до реалізації політики АПК з метою залучення молодих прогресивних фахівців з високими моральними і професійними якостями.
Перші кроки, які зробив би, пов’язані передусім з продовженням тієї роботи, яку не вдалося завершити. Вона спрямована на системну розбудову агропромислового комплексу, що дасть змогу істотно зміцнити його конкурентоспроможність. Адже ручне управління, яке домінує в сільськогосподарському виробництві, розподіл в ручному режимі дотацій — це спалювання державних коштів, ніяк не зміцнює потенціал галузі, не впливає на вирішення соціальних питань в сільській місцевості.
А на перспективу нам усім потрібно працювати над питанням, як підняти платоспроможність населення. Виробляти продукцію у кількості, яка забезпечує оптимальні норми споживання, — не лише в цьому полягає завдання продовольчої безпеки. Важче досягти прожиткового рівня, який відкрив би доступ більшості населення до тих продуктів харчування.
Щодо мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення — це тимчасове явище. У перспективі буде ринок землі, але він з’явиться після того, як сформуємо всі інституції, що регулюватимуть ці питання.


Підсумовувала і розпитувала Галина КВІТКА.