У порядку денному парламенту знову з’явилося мовне питання. Лідер Соціалістичної партії, народний депутат України Олександр Мороз вніс на розгляд парламенту законопроект, який передбачає надати російській мові статусу офіційної. Нині мовне питання регулюється законом, прийнятим ще 1989 року — «Про мови в Українській РСР». О. Мороз пропонує насамперед змінити назву цього документа на Закон «Про мови в Україні», визнати державною мовою українську, а українській та російській мовам на рівних надати статус офіційних мов на всій території держави. Українська і російська мови визнаються робочими мовами органів державної влади та місцевого самоврядування, використовуються у службовому спілкуванні, освіті й культурі, веденні документації та діловодстві, під час проведення офіційних засідань, в інформаційному просторі тощо. В адміністративно-територіальних одиницях, де широко розповсюджені інші національні мови, ці мови, згідно з законопроектом, також використовуються як офіційні.
Цей законопроект уже викликав бурхливу реакцію не лише в стінах парламенту, а й у суспільстві загалом. Дехто вже називає крок лідера соціалістів своєрідним «мостиком», який спроможний допомогти новому Президентові залатати пролом між Заходом і Сходом нашої держави. А дехто вже вбачає у факті подання цього законопроекту певний розкол між Олександром Морозом та Віктором Ющенком. Адже надання російській мові статусу офіційної було однією із основних програмних засад головного суперника лідера «Нашої України» на президентських перегонах — Віктора Януковича.
Однак один із лідерів соціалістів, народний депутат Юрій Луценко в інтерв’ю «ГУ» наголосив: мовне питання треба розв’язувати саме для того, щоб «люди на виборах більше ніколи не голосували лише за російську мову і православ’я, підтримуючи певних політичних авантюристів». «Це питання консолідації, а не роз’єднання, — вважає Ю. Луценко. — Будь-які емоційні напади на законопроект означатимуть, що у 2006 році віддамо це питання наступним проімперським силам, які знову розколють суспільство за етнічним принципом». Депутат стверджує, що надання російській мові статусу офіційного означає не приниження української мови і не применшення її статусу, а лише консолідацію української нації. Автори законопроекту наголошують, що йдеться не про прирівнення російської мови до статусу української: вона — як державна мова — залишається обов’язковою для використання у всіх сферах суспільно-політичного життя.


Думки з приводу:


Микола Гапочка, депутатська група «Союз»:
— Цей закон треба схвалити, бо в Україні проживає велика кількість російськомовних людей і не рахуватися з їх потребами не можна. Закон про мови в Україні повинен чітко регламентувати всі мовні відносини, зокрема й статус російської мови. Але гарантувати, що державною мовою є українська. Схвалення цього закону має і політичне, і моральне значення. Необхідно покласти край всім інсинуаціям довкола мовного питання. Верховна Рада також має законодавчо врегулювати питання використання інших мов національних меншин, адже сьогодні чомусь всі говорять про російську мову, але забувають про угорців, румунів та представників інших національностей, які проживають в Україні й права яких мають бути також гарантовані.
Микола Жулинський, фракція «Наша Україна»:
— Потреба у прийнятті нового закону про мови назріла, оскільки чинний закон застарів і не діє у повному обсязі. Але мовне питання має бути реалізоване лише в руслі статті 10 Конституції України. Закон повинен чітко визначити статус української мови як державної мови, котра консолідує суспільство і є засобом спілкування на всій території України. На мій погляд, з боку О. Мороза, — це суто політичний хід, спрямований на завоювання симпатій тих, хто на президентських виборах підтримував В. Януковича, і з прицілом на парламентські вибори 2006 року. Питання про надання російській мові статусу офіційної мови не може розглядатися тому, що є інші можливості правового врегулювання цієї проблеми. До мовного питання треба підійти дуже виважено і продумано. Щоб не створювати конфліктність у суспільстві, треба виходити з позицій, що можуть консолідувати український народ, а не роз’єднувати.