Природна катастрофа, що сталася в Індійському океані, вразила уяву всього людства. Деякі називають її наймогутнішим природним катаклізмом в історії людства. Насправді землетрус силою 8,9 бала, що став причиною гігантської руйнівної хвилі, яка обрушилася на узбережжя країн Південно-Східної та Південної Азії і досягла східних берегів Африки, — явище хоч і рідкісне, але не унікальне. А параметри хвилі (її висота сягала 10 метрів) далеко не рекордні. Величезна кількість жертв і колосальні руйнування пояснюються тим, що водяний вал упав на густонаселені райони, жителі яких не були підготовлені до такого розвитку подій.
Саме явище цунамі старе, як океан. Розповіді очевидців про страшні хвилі передавалися з вуст у вуста, ставали легендами, а пізніше з’явилися і письмові свідчення. Перше цунамі, про яке ми знаємо з історії, знищило місто Амнісос на Криті близько 1400 року до нашої ери. За однією з версій загибель цієї цивілізації відбилася в легенді про Атлантиду. На сьогодні відомо близько 1 000 випадків цунамі, 100 з яких повністю змили з лиця землі прибережні поселення і всю рослинність.
Сам термін запозичений з японської мови. Він утворений з двох ієрогліфів: «цу», що означає «гавань», і «намі» — «велика хвиля». Це поняття дуже точно описує природу явища. Цунамі — океанські хвилі великої довжини, що виникають під час сильних підводних і прибережних землетрусів або внаслідок вулканічних вивержень. Через деформацію ділянок дна стовп води, що спирається на них, також зміщується, утворюючи хвилю. Її висота коливається від 1 до 5 метрів. Біля узбережжя вона може досягати 10—20 м, а в бухтах — понад 50.
Основна зона поширення цунамі — Тихий океан. Він оперезаний великим вогненним кільцем, з яким пов’язана основна маса землетрусів та вулканічних вивержень. Одне з найсильніших в історії цунамі обрушилося на Японію 15 червня 1896 р. Висота хвилі сягала 35 м. Загинуло 27 тисяч осіб, усі прибережні міста і села, що розтяглися на 800 км, припинили існування.
14 квітня 1923 року в Камчатській затоці стався сильний землетрус. Через 15—20 хвилин після струсу землі до верхівки затоки підійшла хвиля. На узбережжі було повністю зруйновано два рибозаводи, постраждали будівлі на Дембієвській косі та в селищі Усть-Камчатськ, розташованому ближче до гирла річки Камчатки. За 50 кілометрів на південний захід від селища спостерігалася максимальна висота підйому води на узбережжя — вона дорівнювала 20—30 метрам.
5 листопада 1952 року за 200 кілометрів на південний схід від Петропавловська-Камчатського стався підводний землетрус. Через 18—42 хвилини після цього до узбережжя Камчатки підійшли хвилі цунамі, висота яких становила 10—15 метрів. Цунамі завдало великої шкоди колишнім селищам Семлячики, Кроноки, Наличево. Халактирка. На острові Парамушир майже повністю змило місто Сєверо-Курильск.
В Європі гігантські хвилі набагато рідкісніші явища, ніж на Тихоокеанському узбережжі. Найвідомішими катастрофами такого роду були цунамі, що виникли під час землетрусів у Лісабоні 1755 року та в Мессіні (Сицилія) 1908-го.
Менш відомі, але не менш руйнівні цунамі в Індійському океані. Велика катастрофа сталася в ніч з 26 на 27 серпня 1883 р., коли в Зондській протоці між островами Ява і Суматра вибухнув вулкан Кракатау. Через півгодини на береги Яви і Суматри обрушилися хвилі до 40 метрів заввишки. Вони зруйнували 300 міст і сіл, поглинули 36000 чоловік.
Далеко не кожен підводний землетрус супроводжується цунамі. Цунамігенним (таким, що породжує катастрофічну хвилю) може бути тільки землетрус із неглибоко розташованим вогнищем. Сила підземного поштовху, звичайно, важлива, але щоб викликати цунамі, поштовх має зробити скид ділянок морського дна. Іншими словами, якщо вогнище землетрусу лежить неглибоко під дном океану (10—60 км), а землетрус великої сили (більш як 7,8 бала за шкалою Ріхтера), то виникнення цунамі майже неминуче. Якщо ж магнітуда менша шести, то ймовірність цунамі близька до нуля.
У відкритому океані цунамі поширюються зі швидкістю до 1000 кілометрів на годину. Але там вони дуже положисті, тому що довжина хвилі (відстань між гребенями) досягає 100—300 кілометрів, а висота від підошви до вершини — лише кілька метрів, і тому не страшні для судноплавства. При виході хвиль на мілководдя, поблизу берегової лінії, їх швидкість різко зменшується до 50—100 кілометрів на годину, а висота збільшується. При березі цунамі може досягати декількох десятків метрів. Найвищі хвилі, до 30—40 метрів, утворюються біля крутих берегів, у клиноподібних бухтах та коло мисів, що виступають далеко в океан. Райони узбережжя з закритими бухтами менш небезпечні.
До речі, за деякими повідомленнями, під час недавнього цунамі на території Шрі-Ланки не загинула жодна дика тварина з тих, що населяють узбережжя. Слони, леопарди і навіть кролі заздалегідь залишили зону лиха, що, на думку вчених, свідчить про наявність у них чуття небезпеки, яке дало змогу їм вчасно сховатися. Гігантські хвилі проникли в глиб країни на відстань трьох кілометрів, накривши частину національного парку Яла, де живе найчисельніша популяція слонів і леопардів. Але на той час, коли стихія розбушувалася, він був фактично порожній.