у Білоцерківському бізнес-інкубаторі, одному з кращих в Україні

Що таке бізнес-інкубатор?


Насамперед це великий будинок. Він може бути одно- і багатоповерховим. Головне, щоб у ньому можна було розмістити всі необхідні «гніздечка» для тих, хто вирішив спробувати свої сили в бізнесі, підприємництві. «Гніздечка» — комплекс широкої ділової підтримки, конкретної допомоги і послуг, котрі надає підприємцям-початківцям інкубатор. Тут навчають основ підприємницької діяльності, допомагають розробляти бізнес-план, підказують, як і з чого починати свою справу, як знайти джерело фінансування, надають юридичну й інші консультації. У кого немає офісного і виробничих приміщень, їх також можуть запропонувати. Вартість послуг тут набагато нижча за ринкову. Тому що кожне «курча»-клієнт має менше фінансових витрат. Адже дах над головою спільний, єдина система життєзабезпечення, охорони, не потрібно попервах витрачатися на оргтехніку, техніку зв’язку, меблі. Все це надає бізнес-інкубатор.
А підросли крильця в підприємця, зміцнів, придбав власне приміщення — щасливого польоту, дають йому настанови і приймають наступного...


Потреба військовиків спонукала


Істина вимагає правди і справедливості. Перші бізнес-інкубатори з’явилися в США і Західній Європі ще в середині сімдесятих років минулого століття. Вони взяли на себе турботу про створення альтернативних робочих місць і підтримку приватного підприємництва в регіонах, котрі зазнають структурних змін. В Україні про технологію бізнес-інкубації згадали лише 1996 року. Коли гостро постало питання соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас. Тоді за підтримки Міжнародного фонду соціальної адаптації було розроблено спеціальну програму. А в 1998 році створено Українську асоціацію бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів як благодійну організацію.
Стажування в Польщі 23 менеджерів українських бізнес-інкубаторів, а також міжнародна конференція в Україні з проблем бізнес-інкубації були першими кроками асоціації. А нині вона об’єднує вже майже 190 різних структур підтримки підприємництва, зокрема 12 бізнес-інкубаторів, технопарки.


Коли «Гайок» почав гинути...


За радянських часів Біла Церква була відома насамперед своїм військовим потенціалом. Тут розміщувалося багато військових частин, підприємств, що працювали на «оборонку». Перебудова боляче вдарила передусім по військовослужбовцях. Унаслідок скорочення армії, військове містечко з милозвучною назвою «Гайок» заспівало невеселих пісень... Без роботи, без засобів до існування, без інфраструктур і соціального забезпечення залишилися 6,5 тисячі його населення. Серед них і родина командира однієї з військових частин полковника Миколи Пааля. Він тоді, сповнений сил та енергії, серйозно розмірковував: як жити далі, куди докласти свої сили та досвід?
— Тоді я очолював Асоціацію ветеранів дальньої авіації, — згадує Микола Олександрович. — Ми надавали посильну допомогу колишнім льотчикам, які не могли знайти роботу, пенсіонерам. Допомогли становленню 12 офіцерських підприємств. Про нас довідалися і зацікавилися нашим досвідом фахівці Міжнародного фонду «Відродження». З Нью-Йорка до нас приїхав експерт інституту «Відкрите суспільство». За його рекомендацією незабаром ми одержали фінансову допомогу на розвиток центру медичної реабілітації військовослужбовців, а згодом — і на створення бізнес-інкубатора.
Але з чого, з ким починати таку несподівану і непросту нову справу? Досвіду в Україні — ніякого. Знову практичну підтримку і моральну допомогу надали друзі: полковник запасу Олег Нечипоренко, співголова товариства інвалідів Чорнобиля Леонід Владимиров. Усебічну — його дружина Наталія Яківна. Вона тоді очолювала філію музичної школи № 4 у «Гайку». Вона з тих, хто не мислить свого життя без суспільної праці, турботи про людей, допомоги їм.
Стало ясно: потрібно у всьому уважно розібратися, вивчити всі тонкощі свого задуму. Тож їде до Польщі. Там з’ясувалося, що бізнес-інкубатори створювали за всебічної допомоги держави. Микола Олександрович зрозумів: одного ентузіазму замало. Вирішив піти по пораду до міського голови Г. Шуліпи.
Уважно вислухавши, Геннадій Володимирович відповів: мовляв, йому достеменно невідомо, що це таке бізнес-інкубатори, але він добре знає його, М. Пааля, і вірить йому, підтримує його починання. А на закінчення зазначив: «Займайся, а далі подивимося...»


Прихистив домобудівний


Незабаром справдилися пророчі слова міського голови «а далі подивимося». Не без його допомоги генеральний директор комбінату Андрій Дрофа підписав угоду про передачу в оренду не зайнятого цілком семиповерхового адміністративно-побутового корпусу ДБК.
Однак першу радість змінила лавина турбот про доведення будинку до належного стану. На ремонт пішли всі заощадження від підприємницької діяльності. Але перспектива так захопила, що Микола та Наталя вже не могли зупинитися ні перед якими труднощами. Допомагали друзі, однодумці. А пізнавати нове, лічити гроші вчили їхні закордонні колеги.
Істотну роль у становленні Білоцерківського бізнес-інкубатора зіграли гранти американського інституту «Відкрите суспільство». Вони пішли на підтримку понад 20 проектів, спрямованих на створення і розвиток структур підтримки підприємництва в 17 регіонах України. Певну допомогу білоцерківцям надали і Міжнародний фонд «Євразія», Корпус Миру, Вінрок Інтернейшнл.
Про що це свідчить? Вміють у бізнес-інкубаторі раціонально розпоряджатися грошима, знаходити контакти і підтримку у відповідь.


Найефективніший і модельний


Відомо: не кожному, хто вміє повзати, судилося літати. На жаль, це жорстоке життєве правило. Не всіх, хто намагається зайнятися підприємництвом, супроводжує успіх. Даються взнаки особисті якості, характер, здібності. У місті багатьом відоме улюблене висловлювання Миколи Олександровича: «Ніколи не буває попутного вітру тому, хто нікуди не пливе». Тому головна тут наука — повірити у власні сили, в перспективу свого починання. І не відступати перед першими труднощами. А їхній особистий досвід — краще тому підтвердження.
І все-таки грошові вкладення, зусилля повинні мати конкретний фактичний результат. Завдяки допомозі Білоцерківського бізнес-інкубатора становлення й розвиток отримали понад 300 підприємств, зокрема в його стінах — 175. Тут допомогли у працевлаштуванні майже 300 особам, створили більш як 1500 робочих місць. Нового подиху набули понад 200 бізнес-планів. Населенню надано мало не 20 000 послуг з питань підприємницької діяльності.
А щоб усебічна допомога була ще грамотніша, при бізнес-інкубаторі відкрили філію Київського коледжу «Бакалавр», де готують фахівців за спеціальностями «юрист-економіст», «бухгалтер-аудит», «фінансист», «податкова справа». Тут успішно працює і навчальний центр менеджменту, котрий навчає безробітних і проводить різні тренінги-семінари.
Переконливі і такі цифри. Повна вартість послуг тут у 1,5—2 рази нижче за середню ринкову у місті. Обсяг матеріальної допомоги за рахунок надання новим фірмам пільг в оплаті послуг становить у середньому майже 3000 гривень на рік на одну нову фірму.
Аналіз також свідчить: більш як 85 відсотків підприємств, що одержали впродовж 2—3 років підтримку в бізнес-інкубаторі, розвиваються успішно. А от понад 45 відсотків підприємств і фірм, що з’явилися без його допомоги, фактично або не діють, або взагалі припинили своє існування.
За оцінками міжнародних експертів, Білоцерківський бізнес-інкубатор — один із найефективніших, модельний.


Відлітаючи, залишають «слід»...


«Ваша підтримка була для мене вчасною і величезною». «Щиро вдячний керівництву бізнес-інкубатора за надану нам допомогу. На нашому підприємстві кількість робочих місць зросла з 5 до 124, а товарообіг — з 200 тисяч гривень до 28 мільйонів». «Спасибі за затишок і зручності, що ви їх створили нам у нашому родовому гніздечку». «Народжуйте» багато нових бізнесменів і добрих людей».
Це окремі фрази з численних записів у книзі відгуків клієнтів Білоцерківського бізнес-інкубатора. Як помітить уважний читач, тут навчають не лише гроші заробляти, а й піклуватися про інших, добра.


Абетка і практика бізнес-інкубації


Про це підприємство багато пишуть, розповідають. Воно стало складовою частиною міста, його гордістю. А щоб його досвід став надбанням усіх, Микола Пааль у співавторстві з Геннадієм Аксьоновим, головним ідеологом бізнес-інкубації в Україні, і Леонідом Ларіним підготували й видали минулого року книжку «Абетка і практика бізнес-інкубації». Власне, її вихід і став приводом для нашої розповіді про нього.
До речі, у розділі «Загальні відомості про бізнес-інкубатори» автори пишуть: «У спеціальній літературі, описуючи процес вирощування нових малих підприємств, часто використовують термін «Tender Lovіng Care» чи «TLC», у перекладі — «ніжна любляча турбота».
Цю турботу нині створює тут молодий колектив інкубатора, яким керує Наталія Пааль. Микола Олександрович, як президент Української асоціації бізнес-інкубаторів, зосереджений переважно на розвиткові цієї системи в нашій країні.
...Коли перебували в бізнесі-інкубаторі, ми також відчули теплоту, увагу, доброзичливість і... «ніжну люблячу турботу».

Київська область.