Вечірнє засідання 11 січня
Досить значну увагу законодавці приділили розширенню прав і свобод людини відповідно до усталених міжнародних норм. Серед низки розглянутих з цього приводу законопроектів були зміни і до без того революційного закону про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні. Пригадуєте, цим нещодавно ухваленим законом парламент «поставив хрест» на одному з атавізмів тоталітарного режиму — прописці. Минуло зовсім небагато часу, і народний депутат Леонід Черновецький запропонував законопроект, який ще більше розширює права українців.
Новим законодавчим актом уточнюється, що адміністративно-територіальною одиницею вважатиметься територія, на якій особа проживає або переважно перебуває строком не менше шести місяців на рік. Тобто визнається, що і там, і тут людина живе, існує, отож має право на реальний соцзахист, лікування й інші потреби.
Скажімо, втративши паспорт, такій особі уже не доведеться повертатися для його поновлення до місця постійного проживання «за тридев’ять земель», а достатньо буде звернутися разом із заявою про реєстрацію за місцем перебування. Решта — клопіт міліції й інших державних органів.
Співдоповідач Геннадій Удовенко — голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин — наголосив, що цей гуманний документ комітет підтримав одностайно. Ідеться не лише про так званих бомжів, а й про людей, які місяцями і роками працюють в інших містах і регіонах. Багато народних депутатів готові були проголосувати цей документ в цілому, однак через низку зауважень його прийняли лише за основу.
За основу в першому читанні прийнято і зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, чим зроблено крок для надання особі, яку притягують до адмінвідповідальності, можливості заручитися послугами адвоката з моменту затримання.
Не менш актуальним з огляду на проблему був і представлений керівником Мін’юсту Олександром Лавриновичем законопроект про внесення змін до статті 113 Кримінально-виконавчого кодексу України та статті 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення». Він передбачає надання особам, засудженим до позбавлення волі, а також особам, взятим під варту, права безперешкодно надсилати листи на адресу Європейського суду з прав людини, зокрема, уникати їх перегляду адміністрацією місць попереднього ув’язнення.
Однак профільний з цих питань парламентський комітет, загалом підтримуючи саму ідею надання зазначеним особам більш широких прав, дійшов висновку, що законопроект фактично не розширює ці права, а лише створює ілюзію їх розширення. Законопроект, як зауважив Олександр Бандурка, підготовлено недбало, а тому його слід відправити на доопрацювання і потім винести на повторне перше читання. Більшість парламентаріїв з цим погодилися.
Спочатку за основу, а затим і в цілому Верховна Рада схвалила і запропоновані Міністерством з надзвичайних ситуацій зміни до Закону «Про страховий фонд документації України». Ними передбачено впорядкування термінології, істотне розширення кола суб’єктів державної системи страхового фонду документації, поширення дії закону на державні органи виконавчої влади на місцях тощо. Зокрема, до переліку документації, що підлягає обов’язковому зберіганню у страхфонді, включено інформацію про культурні цінності.
За основу також прийнято постанову про створення Всеукраїнського реабілітаційного центру (щодо осіб, які постійно піддаються психологічному стресу), законопроект про зміни до статті 23 Закону України «Про рекламу» (стосовно реклами зброї).
Парламент час від часу мусить повертатися до «латання» чинних законів і кодексів, у тому числі і найсвіжіших. Цього разу довелося у Кримінальному кодексі міняти слова про корисні копалини «загальнопоширеного значення» на інші, адже чинний кодекс «визнає» лише корисні копалини загальнодержавного і корисні копалини місцевого значення.
Здавалося б, технічна поправка, однак, як зауважили депутати, зокрема нашоукраїнець Юрій Кармазін, у Кримінальному кодексі є ще сто таких неточностей, і тому закликали до комплексного підходу «у ремонті законодавства».