Член Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) Сергій Бірюк закликав на прес-конференції у Києві переглянути рішення про обов’язкове рейтингування емітентів облігацій.
Утім, не він один, оскільки цю думку поділяють і в провідній у країні Першій фондовій торговельній системі (ПФТС), і в Асоціації українських банків. Нагадаю коротко, про що йдеться. Щоб запобігти появі нечистих на руку емітентів, ДКЦПФР на початку грудня минулого року прийняла рішення про обов’язкове рейтингування суб’єктів та інструментів фондового ринку, яке набрало чинності 10 січня. Так, відтепер емітенти облігацій під час їхньої реєстрації мають подавати у ДКЦПФР звіт уповноваженого рейтингового агентства про рівень кредитного рейтингу цінних паперів. Розумно, якщо згадати, що за дев’ять місяців минулого року ДКЦПФР зареєструвала 122 випуски облігацій на суму 2159,28 мільйона гривень. Кредитні рейтингові оцінки мають супроводжувати річні звіти ВАТ, які є стратегічно важливими об’єктами, у статутних фондах яких присутня державна частка власності. Не зайве — з огляду на багатосторонній контроль за платоспроможністю акціонерних товариств.
Однак президент ПФТС Ірина Заря і голова правління «Укрсоцбанку» Борис Тимонькін вважають, що передчасно. І їхні заперечення дуже резонні. По-перше, фактично таку послугу монополізовано — ДКЦПФР має лише одного уповноваженого — столичну компанію «Кредит-Рейтинг», до оцінок якої, на думку Бориса Тимонькіна, не завжди ставляться з належним пієтетом. По-друге, для того, щоб набути кредитний рейтинг, треба викласти 50 тисяч гривень, а підтвердити його — 25 тисяч гривень щорічно. Інакше кажучи, обов’язкове рейтингування обертається додатковим податком. Чи не тому, до речі, емітентів, які мають такий рейтинг, можна перерахувати на пальцях: вісім міст, вісім банків...
Отже, ймовірно, ДКЦПФР перегляне своє рішення щодо запровадження обов’язкового рейтингування. Підкреслю, перегляне, але не скасує, оскільки запровадження такої процедури давно на часі. На думку Сергія Бірюка, скажімо, можна відмовитися від обов’язкового рейтингування в тому випадку, коли покупець цінних паперів відомий наперед.
