Пошанування директора фармацевтичного підприємства ДП «Львівдіалік» Володимира Мусяновича, давнього друга, читача і героя публікацій нашої газети, було не схоже на традиційні ювілейні торжества. Звісно, колеги сказали, що Володимир Михайлович — автор 45 винаходів, що на підприємстві розроблено 9 нових препаратів, що тут стабільно платять зарплату і поповнюють бюджет. А водночас друзі жартували, що продукція від Мусяновича їх зовсім не цікавить. Бо спілкування із завжди молодим, дарма що 70-річним, ювіляром, додає і снаги, і здоров’я, а отже... без ліків краще обійтися.
Дійство відбувалося у Палаці мистецтв, і цим багато сказано. Громада вшанувала Мецената з великої літери. Чи його доброчинність можна порівняти, приміром, із потужними спонсорськими внесками великого банку? Звісно, ні. Бо жоден банк не потягне тої ноші, яку взяв на себе Володимир Мусянович. Це ноша любові до мистецтва, постійна і незрадлива. Він ніколи нікому не сказав «ні». Про це говорили відомі львівські художники, які принесли в дар меценатові свої картини. А народний артист України Федір Стригун зазначив: Мусянович «не досяг би таких успіхів, якби не був духовним чоловіком» (на знімку).
Та найліпший «підсумок» зробив сам ювіляр. Дев’ять літ тому він долучився до будівництва храму в рідному селі Віжомлі Яворівського району. Його будували на віки. А до створення вітражів, вівтаря долучилися відомі художники Львова. Сільська церква для багатьох людей — місцевої громади, митців, друзів Володимира Мусяновича — стала втіленням власного Храму душі. І це — головний здобуток, що його нажив Меценат.
Львів.
