Щоб помилуватися незайманою природою Кінбурнської коси, не обов’язково туди їхати. Тим паче, що взимку дістатися півострова важко. Але побачити Кінбурн можна на виставці, що відкрилася в Миколаєвському міському виставковому залі.
Вернісаж «Покровські етюди» — своєрідний творчий звіт групи художників творчого об’єднання «Спокуса». У вересні для них організовано поїздку на Кінбурнську косу. Кожен спробував донести до миколаєвчан своє бачення Кінбурна.
Твори майстрів настільки різноманітні, наскільки неповторна природа і люди цього невеликого півострова на кордоні Чорного моря і лиману. В картинах впізнаєш знайомі місця. Ось — причал, біля якого рибальський катер. Захід сонця, тумани над озерами, високі трави і море — образи, які створили художники, допомагають освіжити враження від коси.
Та й самі автори картин вражень не приховують. Одесит Михайло Пархоменко поділився своїм відкриттям коси: «З одного боку — тиха вода, з іншого — море. А ми на кордоні двох світів. Тут, на Кінбурні, пробуджується смак до життя, а наші міські цінності якось розмиваються».
Кожний з десяти днів, проведених на косі, відкривав щось нове. Почувши легенду про собакововків, Михайло Пархоменко написав літографію «Зустріч» (на знімку внизу). Дивовижні риби відтворені на його двох картинах «Кінбурнські острови». Молоду талановиту миколаєвську художницю Галину Семерньову схвилювали осінні пейзажі. Її картини «На Кінбурнській косі», «Човен», «Туманний ранок на лимані» немов і самі завішені туманами. А крізь нього проступають обриси моря, озер, степів і лісу.
Цікаві роботи представив В’ячеслав Гур’єв. У нього народився оригінальний симбіоз живопису і фотографії (на знімку вгорі). Виставлено художні фотографії, на яких відтворено і цікаві ландшафти, і найменші крапельки осінньої роси. Порадували роботи Володимира Зебека, відомого художника, який тривалий час мешкав на Кінбурнській косі.
Ця виставка краще за будь-які слова висловлює захоплення авторів. Недоторканий куточок природи надихнув їх на створення шедеврів. Укотре переконуєшся в особливій притягальній силі цієї землі. І нікуди не дітися від бажання знову повернутися туди.
Миколаїв.
