— Де артист, у якого брови танцюють? — допитувалися в кам’янець-подільського ансамблю «Горлиця» гості ХІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, який відбувся в Гавані. Колектив одразу став популярним.
Що казати про керівника Олексія Беца?! Він завоював не одне серце. Руки бігали по клавішах, очі сміялися, а брови... витанцьовували! Не одна смаглявка майнула б за океан за найменшим порухом тих брів. Але Олексій мріяв тільки про свою Аделю. Одна з перших його пісень «Біла ромашка» на слова Людмили Паляничко, присвячена коханій дівчині, була тим аргументом, після якого дівчина сказала Олексію «так».
З часу тих кубинських гастролей минули роки. У житті подільського композитора були маршрути до Болгарії, Бельгії, Іспанії, Португалії, в країни Африки... У композиторському портфелі назбиралося понад дві сотні інструментальних, вокальних та хорових творів, серед яких багато обробок обрядових пісень і танців.
Хто черпає від народу, сам буде народним. Таке сталося і з Олексієм Бецом. Тріо республіканського радіо записало його пісню «Ой, сяду я край віконця». «Музика народна»,— оголошувала диктор. За таку народну музику викладач кам’янець-подільського університету Олексій Бец удостоївся звання заслуженого працівника культури України, премії імені Заремби, ордена «Знак Пошани».
Хмельницька область.
